Агроосвіта

РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ ВНЗ І–ІІ РІВНІВ АКРЕДИТАЦІЇ

Електронний науково-методичний посібник

 

Головна

Вступ

Модуль 1

Модуль 2

Модуль 3

Модуль 4

Додатки

Укладачі

МОДУЛЬ 1.

 

ГУМАНІСТИЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ – КОНЦЕПТУАЛЬНА ОСНОВА РОЗВИТКУ

ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ

 

Змістова карта модуля

Методичний путівник № 1 вивчення модуля

Методичний путівник № 2 вивчення модуля

Методичний путівник № 3 вивчення модуля

1.1. Міні-модуль “Освітній портал”

1.2. Міні-модуль “Ключові слова”

1.3. Міні-модуль “Список використаних джерел”

1.4. Міні-модуль “Глосарій”

1.5. Міні-модуль “Читаємо класиків та інших авторів”

1.6. Міні-модуль “Блок-схеми”

1.7. Міні-модуль “Науковці пишуть ”

1.8. Мої роздуми

1.9. Міні-модуль “Блок-тест”

1.10. Міні-модуль “Діагностичний матеріал”

1.11. Міні-модуль “Тренінги”

1.12. Міні-модуль “Міні-кейси”

1.13. Міні-модуль “Вправи”

1.14. Міні-модуль “Корисні поради”

1.15. Міні-модуль “Притчі”

1.16. Міні-модуль “Релаксаційні вправи”

 

 

Педагог виховує нову людину, людину

майбутнього, тому необхідно, щоб він

сам уособлював у собі найвищі риси нової

людини, сам являв людину з майбутнього.

Ш.О. Амонашвілі

 

Шановний колего, Ви тримаєте в руках  посібник, створений, можливо, у незвичній для Вас формі. Щоб працювати з ним було ефективно, легко, і приємно, до кожного модуля складено методичний путівник.

Спочатку слід ознайомитися з умовними позначеннями міні-модулів та їхнім змістом. Для всіх чотирьох модулів вони однакові, а саме:

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Рисунок

Міні-модуль 1 “Освітній портал”

Сайт Навчально-методич­ного центру “Немішаєве” www.nmcinfo.com.ua складається з таких ресурсів:

видавництво: електронні версії навчально-методичного журналу “Освіта. Технікуми, коледжі”, інформаційного вісника “Фахівець”;

педагогічний банк: методичні напрацювання викладачів з пи­тань навчально-виховного процесу та управління навчальним закладом;

нові технології навчання: електронні версії фахового науково-методичного збірника “Нові технології навчання”;

проблеми освіти: електронні версії наукового збірника “Проб­леми освіти”;

унаочнення: все для навчально-виховного процесу: відео-, аудіолекції, навчальні відеофільми, комплекси методичного забезпечення для підготовки фахівців у вищих навчальних закладах ІІІ рівнів акредитації, навчально-бланкова документація для організації навчально-виховного процесу;

розвиток профкомпетентності викладачів: у цій категорії розміщено мультимедійний програмно-методичний комплекс “Розвиток професійної педагогічної компетентності викладачів вищих навчальних закладів ІІІ рівнів акредитації.

 

 

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Ая

Міні-модуль 2 “Ключові слова” наведено перелік основних слів і словосполучень, що найбільш повно і точно відображають зміст конкретного модуля. Ці слова можуть також служити ключем під час пошуку в інтернеті додаткової інформації до модуля.

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: kniga176

Міні-модуль 3 “Список використаних джерел наведено перелік основної літератури, використовуваної під час створення модуля, та необхідної для глибшого його вивчення.

 

 

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: glossary

Міні-модуль 4 “Глосарій” подано визначення основних педагогічних термінів до модуля.

 

 

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Untitled-1

Міні-модуль 5 “Читаємо класиків та інших авторів” по­дано думки педагогів, психологів, науковців з питань, що вивчають.

 

 

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Clipart_School_Free_34

Міні-модуль 6 “Блок-схеми” основні визначення до модуля подано у вигляді схем, таблиць, діаграм тощо.

 

 

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: ДУМКА ВЧЕНОГО

Міні-модуль 7 “Науковці пишуть” подано статті, тези, роз­думи видатних науковців з питань, які розглядають у модулях.

 

 

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: 4368 (2)

Міні-модуль 8 “Мої роздуми” викладачі, що вивчають модуль, можуть поділитися своїми думками, досвідом, викласти особисту позицію з певного питання.

 

 

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: БЛОК ТЕСТИ

Міні-модуль 9 “Блок-тест” міні-модуль для самоконтро­лю викладачів. До кожного питання подано варіанти відпо­відей, серед яких одна вірна. Перевірте свої знання, дайте правильну відповідь!

 

 

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: CLIPART_OF_31983_SMJPG

Міні-модуль 10 “Діагностичний матеріал” – подано тести та опитувальники для діагностики власного фізичного, психоемоційного стану, готовності до педагогічної діяльності, гуманної взаємодіїі з вихованцями. Знайдіть декілька хвилин для самодіагностики!

 

 

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: CLIPART_OF_16339_SM

Міні-модуль 11 “Тренінги” найефективніша та найціка­віша методика для подолання психічних та емоцій­них перевантажень, стресів, конфліктів зі студентами та в колективі, для створення взаємної довіри, поваги до суб’єк­тів навчально-виховного процесу, розвитку інноваційності та комунікативності тощо.

 

 

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: 1300268604_leather-briefcase-01

Міні-модуль 12 “Міні-кейси” розміщено варіанти пе­дагогічних ситуацій, які слід розв’язати, та кейси, створені за творами В.О. Сухомлинського. Це сприяє формуванню вмінь розв’язувати проблемні ситуації, допомагає викладачу в педагогічній діяльності.

 

 

 

Міні-модуль 13 “Вправи” психолого-педагогічні та фізичні вправи.

 

 

 

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: C:\Users\ju4ok\AppData\Roaming\Microsoft\Word\Новая папка (2)\Совет.gif

Міні-модуль 14 “Корисні поради” поради педагогів-практиків, науковців, медичних працівників викладачам з різних напрямів їхньої педагогічної діяльності. Будемо раді, якщо ці поради стануть Вам у нагоді.

 

 

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: 54726348_Risunok1_blagodaryu_mudrec

Міні-модуль 15 “Притчі” невеликі історії, які зберегли мудрість, і передають її від покоління в покоління. Притчі допоможуть Вам задуматися про справжній сенс життя.

 

 

 

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Fitness meditation icon vector (1)

Міні-модуль 16 “Релаксаційні вправи” у Вас був важкий день, Ви перенервували. Вам допоможе релаксація, яка є одним із прийомів аутогенного тренування. Вона може бути повною, коли весь організм перебуває в стані розслаблення і спокою, а може бути частковою, коли ми розслабляємо окремі частини тіла за допомогою спеціальних вправ. Ми пропонуємо Вам декілька релаксаційних вправ.

 

Для того, щоб Вам, колего, було зручно, ми представили міні-модулі 5, 15 та 16 у друкованому та електронному (аудіо) вигляді на освітньому порталі www.nmcinfo.com.ua.

Послідовність вивчення міні-модулів можете вибрати із варіантів, запропонованих авторами, або створити індивідуальну траєкторію.

 

ЗМІСТОВА КАРТА МОДУЛЯ

 

Позначення

міні-модуля

Назва

міні-модуля

Короткий зміст

міні-модуля

1

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Рисунок

1.1.   Освітній портал

На освітньому ресурсі “Розвиток професійної компетентності пед­працівників” розміщено PDF-файл модуля 1  “Гуманіс­тич­на спрямо­ваність – концеп­туальна основа процесу розвитку професій­ної компетентності викладачів”, аудіо- лекція, мульти­медійний та електрон­ний посіб­ники.

2

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Ая

1.2.  Ключові слова

Гуманізм, освіта, виховання, проб­лема гуманізації, гуманістичні ідеї, гуманістична педагогіка, педагог-гуманіст тощо.

3

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: kniga176

1.3. Список викорис­таних джерел

Наведено перелік літератури, що використовувалась під час створен­ня модуля.

4

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: glossary

1.4. Глосарій

Подано визначення понять: гума­ністична освіта, гуманізм, гумані­зація педагогічного процессу тощо.

5

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Untitled-1

1.5. Читаємо класи­ків та інших авторів

Подано думки педагогів-науков­ців з питань гуманізації освіти:
Я.А. Коменсь­кого,  Я. Корчака,

В.О. Сухомлинського, Ш.О. Амонашвілі,

Н.І. Рибіної, І.А. Зязюна, Н.В. Соловйо­вої,

О.І. Доніної, Т.Є. Бойченко.


6

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Clipart_School_Free_34

1.6. Блок-схеми

− Головні засади гуманізації освіти.

− Цінності  педагогіки співпраці

(за Ш.О. Амонашвілі).

− Зміна завдань педагога під час пе­реходу від традиційної пара­дигми освіти до гуманістичної.

− Видатні педагоги про ціннісні орієнтації вчителя (за Н.А. Асташо­вою).

− Ознаки неготовності викладачів до гуманної взаємодії.

  Напрями здійснення гуманізації.

Професійні компетентності, пот­рібні викладачам для реалізації гуманістично орієнтованої діяль­ності.

Принципи, потрібні для реаліза­ції гуманістичного навчання і виховання студентів.

7

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: ДУМКА ВЧЕНОГО

1.7. Науковці

пишуть

В.Г. Кремень “Філософія людино­центризму в стратегіях освітнього простору”.

8

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: 4368 (2)

1.8. Мої роздуми

Думки читачів, роздуми, особиста позиція з питань гуманістичної спрямованості викладачів.

9

 

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: БЛОК ТЕСТИ

1.9. Блок-тест

Запитання із запропонованими від-повідями для тестового контролю знань.

 

 

 

10

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: CLIPART_OF_31983_SMJPG

1.10.Діагностичний матеріал

− Тест “Визначення професійної спрямованості особистості”.

− Тест “Здатність педагога до емпатії”  (І.М. Юсупов).

 

11

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: CLIPART_OF_16339_SM

1.11. Тренінги

− “Формування професійних якос­тей педагога”.

“Хто він, справжній учитель”.

“Цінності, які допомагають жи­ти”, “Асертивність та емпатія в ро­боті викладача”.

“Практичне самопізнання”.

12

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: 1300268604_leather-briefcase-01

1.12. Міні-кейси

Вирішення педагогічних ситуацій.

Міні-кейси, створені за творами В.О. Сухомлинського.


13

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: 250 (3)

1.13. Вправи

Бар’єри, що перешкоджають реалізації гуманістичних відносин.

Міні-твори на запропоновані теми.

14

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: C:\Users\ju4ok\AppData\Roaming\Microsoft\Word\Новая папка (2)\Совет.gif

1.14. Корисні поради

Поради вчителеві від Василя Олександровича Сухомлинського.

15

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: 54726348_Risunok1_blagodaryu_mudrec

1.15. Притчі

“Таємниця життя”, “Два вовки”, “Життя – це проект “Зроби сам”, “Усе в твоїх руках”, “Щастя з глини”, “Любов і закоханість”, “Час любові”, “Що робити, якщо впав?”, “Сонечко”.

16

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Fitness meditation icon vector (1)

1.16. Релаксаційні вправи

Динамічна релаксація. Мотив  “Прекрасна квітка”.

 

 

Ознайомившись з умовними позначеннями та змістовою картою модуля, переходимо до методичного путівника їхнього вивчення. Методичний путівник це ланцюг, що включає умовні позначення міні-модулів, з яких складається модуль, та кружечки: в більших за розміром номер міні-модулів за визначеним порядком, а в менших номери, які визначають послідовність вивчення міні-модулів.

 

МЕТОДИЧНИЙ ПУТІВНИК № 1 ВИВЧЕННЯ МОДУЛЯ

 

 

Умовні позначення:

номер міні-модуля за порядком

послідовність вивчення міні-модулів

показник шляху вивчення модуля

 

МЕТОДИЧНИЙ ПУТІВНИК № 2 ВИВЧЕННЯ МОДУЛЯ

 

 

Умовні позначення:

номер міні-модуля за порядком

послідовність вивчення міні-модулів

показник шляху вивчення модуля

 

ПРИКЛАДИ

ІНДИВІДУАЛЬНИХ ТРАЄКТОРІЙ ПОСЛІДОВНОСТІ ВИВЧЕННЯ МОДУЛЯ 1,

ЯКІ ПОБУДУВАЛИ ВИКЛАДАЧІ САМОСТІЙНО, ТА ЇХ АРГУМЕНТАЦІЯ:

ЧОМУ САМЕ ТАКУ ПОСЛІДОВНІСТЬ ВОНИ ОБРАЛИ?

 

Приклад 1

У мене сьогодні був напружений день. Я стомлений і вирішив роз­почати вивчення модуля з міні-модуля № 16 "Релаксаційні вправи". Після цього попрацював з міні-модулями “Глосарій” (№ 4), “Притчі” (№ 15), “Корисні поради” (№ 14), “Міні-кейси” (№ 12), “Вправи” (№ 13), “Читаємо класиків та інших авторів” (№ 5), із списком використаних джерел (№ 3), міні-модулем “Науковці пишуть” (№ 7), висловлюю свою думку та позицію з питан­ня, що вивчається у міні-модулі “Мої роздуми” (№ 8), ознайомився з діагностичним матеріалом (№ 10),  ключовими слова­ми (№ 2), вико­ристо­вуючи їх при роботі на освітньому порталі (№ 1) для пошуку необхідної інформації;  вивчаю матеріали, представлені у міні-модулях “Тренінги” (№ 11) та “Блок-схеми” (№ 6), а потім переві­ряю свої знання, відповівши на питання, подані у міні-кейсі “Блок-тест” (№ 9).

Особливо мені подобається, що за матеріалами підручника створено мультимедійний посібник і робочий  зошит до нього, який є свого роду акумулятором моєї роботи.

 

МЕТОДИЧНИЙ ПУТІВНИК ВИВЧЕННЯ МОДУЛЯ

(приклад 1)

 

 

Умовні позначення:

номер міні-модуля за порядком

послідовність вивчення міні-модулів

показник шляху вивчення модуля

 

Приклад 2

Я зі студентських років звик вивчати будь-яку проблему з ознайомлення із списком використаних джерел (міні-модуль № 3). В них відображені теоретичні та практичні аспекти вирішення проблеми, ретроспективний аналіз. Для мене саме такий аналіз є посиленням мотивації подальшого вивчення модуля.

Наступним етапом є вивчення міні-модулей “Міні-кейси” (№ 12), “Мої роздуми” (№ 8), де я описую своє ставлення до проблеми, прослуховую записані на диск “Притчі” (№ 15). Особливо цікавим є міні-модуль № 5 “Читаємо класиків та інших авторів”. Знайомлюсь з ключовими словами (міні-модуль № 2), діагностичним матеріалом (міні-модуль № 10), глосарієм (міні-модуль № 4); вивчаю корисні поради фахівців (міні-модуль № 14), виконую вправи (міні-модуль № 13). Далі працюю з міні-модулями № 7 “Науковці пишуть”, № 11 “Тренінги”, № 6 “Блок-схеми”, № 1 “Освітній портал”; перевіряю отримані знання, відповідаючи на тестові питання (міні-модуль № 9) і закінчую релаксаційними впра¬вами (міні-модуль № 16), поданими в аудіоформаті на електронному носію.

Для мене саме такий аналіз є посиленням мотивації вивчення модуля.

 

МЕТОДИЧНИЙ ПУТІВНИК ВИВЧЕННЯ МОДУЛЯ

(приклад 2)

 

 

Умовні позначення:

номер міні-модуля за порядком

послідовність вивчення міні-модулів

показник шляху вивчення модуля

 

МЕТОДИЧНИЙ ПУТІВНИК № 3 ВИВЧЕННЯ МОДУЛЯ

 

 

Умовні позначення:

номер міні-модуля за порядком

послідовність вивчення міні-модулів

показник шляху вивчення модуля

 

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Знак вопросаРозробіть декілька варіантів методичного путівника вивчення модуля. Який із запропонованих та розроблених варіантів Ви вважаєте найвдалішим?

 

Побудуйте оптимальну траєкторію вивчення модуля, яка б дозволила робити це в зручній для Вас послідовності залежно від психофізіологічних особливостей сприйняття.

 

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Рисунок

1.1. ОСВІТНІЙ ПОРТАЛ

 

В умовах становлення інформаційного суспільства все актуальнішим стає безперервна відкрита освіта. Основними принципами нової системи освіти є: фундаменталізація, гуманізація, гуманіта­ризація, інформатизація, індивідуалізація навчання.

Реалізація цих принципів призводить до якісних змін у всіх елементах педагогічної системи, включаючи характер самого знання, форми і методи організації освіти, роль викладачів у навчальному процесі.  Для створення системи відкритої освіти необхідна побудова єдиного освітнього простору. В зв’язку з цим особливо варто виділити освітні портали, що відкривають перед усіма учасниками освітнього процесу доступ до навчальних ресурсів і наукового потенціалу освітніх установ, що дають можливість підвищити рівень освіти за допомогою використання інформаційних технологій. Дуже важливу роль у професійній діяльності освітян відіграє інтернет. Є декілька напрямів використання інтернет-технологій, здебільшого такі:

 організація роботи з вивчення та узагальнення педагогічного досвіду;

 обмін досвідом роботи засобами on-line зв’язку (теле-, інтернет-конференції, форуми, чати, електронна пошта тощо);

 інформаційне забезпечення діяльності фахівця, який знахо­диться в інноваційному пошуку (банки даних передового педагогіч­ного досвіду та освітніх інновацій);

  популяризація (презентація) досвіду роботи (розміщення інфор­­мації на веб-сторінках освітніх сайтів, створення окремих веб-сайтів);

 вивчення теоретичного матеріалу й практичного досвіду з проблем досліджень та дослідно-експериментальної роботи, розміще-ного в інформаційній мережі інтернет;

 проведення навчання, підвищення кваліфікації педагогічних працівників за дистанційною формою з урахуванням вищезазначених напрямів використання інтернету;

 мультимедійний супровід навчання.

Усі ці напрями інформаційного забезпечення діяльності та саморозвитку педагога можливо реалізувати за допомогою цілісних і структурованих веб-ресурсів (освітній портал чи веб-сайт).

Ресурс трактується як джерело, запас будь-чого (природні, енерге­тичні, матеріальні, трудові, фінансові ресурси)Під  інформаційними  ресурсами розуміємо  запас, джерело інформаційних даних (книги, журнали, статті, словники, енциклопедії тощо). Термін "веб" озна­чає інформаційний ресурс, який відноситься до простору web. Вживаючи прикметник освітні, таким чином відносимо цей ресурс до сфери освіти.

Портал (термін із сфери архітектури і означає “парадний фасад будівлі”, від лат. portal – ворота) є найбільш сучасною формою структурування освітньої інформації, оскільки: а) є багатоком-понентними; б) його користувачами є різні категорії споживачів з різним рівнем освітніх запитів; в) дає можливість для вільного виходу користувача у відкритий інформаційно-освітній простір за цільовим призначенням. Таким чином освітній сайт (портал) – це освітній веб-ресурс, але не варто говорити, що освітній веб-ресурс – це освітній сайт.

 

Знайдіть у вищевказаних виданнях статті, у яких розглядаються питання розвитку професійної компетентності викладачів. Опрацюйте їх та почніть формувати посібник.

 

 

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Ая

1.2. КЛЮЧОВІ СЛОВА

 

Гуманізм, освіта, виховання, проблема гуманізації, гуманістичні ідеї, гуманістична педагогіка, педагог-гуманіст, гуманістична спрямо-ваність, особистісний підхід у педагогіці, гуманізація педагогічного процесу, гуманітаризація освіти, людиноцентризм, педагог-фасилітатор, особистісно орієнтоване навчання, гуманістична парадигма в освіті.

 

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: kniga176

1.3. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Амонашвили Ш.А., Загвязинский В.И. Паритеты, приоритеты и акценты в теории и практике образования // Пе-дагогика. – 2000. – № 2. – С. 1315.

2. Амонашвили Ш.А. Гуманно-личностный подход к детям. М., 1998. 544 с.

3. Андрієвська В.В., Балл Г.О., Волинець А.Г. та ін. Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі за-гальноосвітньої школи : Книга для вчителя / За ред. Г.О. Балла, О.В. Киричука, Р.М. Шамелашвілі. – К. : ІЗМН, 1997. – 136 с.

4. Андрущенко В. Модернізація педагогічної освіти в контексті Болонського процесу / В. Андрущенко // Вища освіта України. – 2004. – № 1 (11). – С. 59.

5. Анохин П.К. Избранные труды : Философские аспекты теории функциональных систем. – М. : Наука, 1978. – 399 с.

6. Беседы и суждения Конфуция. – СПб. : Изд-во “Кристалл”, 1999. – 1120 с.

7. Бібік Н.М. Компетенції // Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; гол. ред. В.Г. Кремень. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 409–410.

8. Бойченко Т.Є. Здоров’я як інтегральний феномен людського буття  // Буття людини в суспільстві: системний виклад : монографія / І.В. Бойченко, М.І. Бойченко та ін. – К. : Промінь, 2012. – С. 474–576.

9. Балл Г.А. Концепция самоактуализации личности в гуманис-тической психологи / Г.А. Балл. – Киев-Донецк, 1993. – 143 с.

10. Барбіна Є.С. Гуманізація освіти : навч.-метод. посіб. / Є.С. Бар­біна. – Херсон : Херсонський держпедуніверситет, 2001. – 58 с.

11. Бернс Р. Развитие “Я – концепции” и воспитание. – М. : Прогрес, 1988. – 420 с.

12. Бех І.Д. Гуманістична педагогіка як нова інноваційна пара-дигма // Науковий вісник Миколаївського педагогічного університету. – Вип. 4. – Миколаїв : МДПУ, 2001. – С. 2228.

13. Брагина Г.В., Кудусова А.Ш. Рефлексивный подход в обучении как условие формирования педагогической культуры учителя / Педа­го­­гічна майстерність як сучасна технологія розвитку особистості вчи­теля: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 4–6 березня 2002 р. Полтава : АСМІ, 2002.

14. Винарчук Т.М., Роль і значення освітніх Веб-ресурсів у забезпе-ченні безперервної освіти педагога. Народна освіта. Електронне наукове фахове видання. Режим доступу: http://narodnaosvita.kiev.ua/Narodna_osvita/vupysku/10/index10.htm

15. Виховай в собі людину. Хрестоматія диктантів за творами В.О. Сухомлинського / Укладачі Євдокимова Т.І., Чалапко В.А. (за матеріалами навчально-методичного кабінету педагогічного досвіду, виховної роботи та творчості молоді НМЦ “Агроосвіта”).

16. Гуманізація процесу навчання в школі : навч. посіб. / За ред. С.П. Бондар. – [2-е вид. доповн.]. – К. : Стилос, 2001. – 256 с.

17. Гуманістична парадигма в освіті // Концепція гуманізму в ста­новленні та розвитку професійної освіти : Матеріали міжнар. науково-практ. конф. / І.А. Зязюн. – Одеса : “Астропринт”. 1997. С. 49.

18. Донина О.И. Гуманизация образования и воспитания как социально-педагогический феномен. Журнал “Педагогическая наука: история, теория, практика, тенденции развития” / Выпуск № 2 (2010).

19. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; головний ред. В.Г. Кремень. К. : Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.

20. Жуковська С.А. Особистість, яка здатна творити особистість / С.А. Жуковська // Освіта. Технікуми, коледжі. 2013. № 4. С. 4-5.

21. Зязюн І.А. Пріоритетні принципи дидактики сучасної освіти // Науковий вісник Миколаївського пед. університету. – Вип. 4.− Миколаїв. : МДПУ. 2001. – С.11–22.

22. Киричук О.В. Взаємодія навчання і виховання в інноваційних педагогічних системах // Педагогічні інновації : ідеї, реалії, перспективи. – К. : ІЗМН, 1998. – С. 140–141.

23. Класному керівнику : науково-методичний журнал, № 9 (57), 2013.

24. Колесниченко Л.А., Борисенко Л.Л. Психология и педагогика : сборник мини-кейсов (задачи и практические ситуации). – К. : КНЭУ., 2011. – 183 с.

25. Корчак Януш. Как любить ребенка. Режим доступу: http://books.google.com.ua/books?id=kIs8AwAAQBAJ&pg=PT398&lpg=PT398&dq=Януш+корчак.

26. Кремень В.Г. Освіта і наука України. Шляхи модернізації. – К. : Грамота, 2003.

27. Кремень В.Г. Філософія людиноцентризму в стратегіях освітнього простору – К. : Педагогічна думка. – 2009. – 520 с.

28. Кремень В.Г. Філософія освіти ХХІ століття // Освіта. – 2002.− №58.− С. 2.

29. Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-методичний збірник / ред. кол. Н.Софій(голова), І.Єрмаков (керівник авторського колективу) та ін. К. : Контекст, 2000. – 336 с.

30. Кудусова А.Ш. Саморазвитие будущего педагога в учебной деятельности // Проблеми сучасної педагогічної освіти : Педагогічна преса. 2002. Серія : Педагогіка і психологія. Вип. 4.

31. Кудусова А.Ш. Формирование учителя-гуманиста в условиях

поликультурного воспитания // Професіоналізм педагога : Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 21–23 вересня 2004 р. Ялта : РВВ КДП, 2004. Ч. 2.

32. Кузьмінський А.І. Педагогіка у запитаннях і відповідях : навч. посіб. / А.І. Кузьмінський, В.Л. Омеляненко. К. : Знання, 2006. 311 с.

33. Кулюткин Ю.Н. Педагогические игры // Моделирование педа­гогических ситуацій : Проблемы повышения качества и эффектив­ности общепедагогической підготовки учителя. – Педагогика, 1981. С. 2541.

34. Лавріненко О.А. Історія педагогічної майстерності : навчаль-ний посібник для студентів педагогічних ВНЗ, аспірантів, вчителів / О. Лавріненко. – К. : Богданова А.М. , 2009. – 328 с.

35. Науково-освітній потенціал нації : погляд у ХХІ століття / Авт. кол. : В. Литвин (кер.), В. Андрущенко, А. Гуржій та ін. – К. : Навч. книга, 2004. – 672 с.

36. Національна доктрина розвитку освіти : Затверджено Указом Президента України від 17.04.2002 р. № 347 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 16. – С.1224.

37. Олійник В.В. Методологічні засади цільового управління осві­тою / В.В.Олійник // Педагогіка і психологія. – 1998. № 4. – С. 111118.

38 Педагогічна майстерня : наук.метод. журнал. № 7 (31), 2013.

39. Педагогічні технології : теорія та практика: навчально-мето-дичний посібник / за ред. проф. Гриньової М.В. – Полт. держ. пед. ун-т. ім. В.Г. Короленка. – П., АСМІ: 2006. − С.111–115.

40. Педагогічна майстерність: підручник / І.А. Зязюн, Л.В. Кра­мущенко, І.Ф. Кривонос, В.А. Семіченко та ін. / за ред. І.А. Зязюна. – К. : Вища школа, 1997. – 349 с.

41. Педагогіка і психологія формування творчої особистості : проблеми і пошуки : зб. наук. пр. / Редкол. : Т.І. Су-щенко та ін. – К. – Запоріжжя : ТОВ “Фінвей”, 2002. – Вип. 24. – С.191–199.

42. Педагогическое наследие / сост. В.М. Кларин, А.Н. Джурин­ский. – М. : Педагогика, 1989. – 416 с. (Б-ка учителя).

43. Початкова освіта : методичний порадник. Випуск 15, №36 (420) вересень 2007.

44. Практикум по общей психологи / Под ред. А.И. Щербакова. М. : Просвещение, 1990. С.101.

45. Професія педагога : розвиток та самозбереження / упоряд. Людмила Галіцина. К. : Шк. світ, 2010. 128 с. (Бібліотека “Шкіль­ного світу”).

46. Пуховська Л.П., Снісаренко О.С., Сніцар Л.П. Розвиток цін-ностей педагогів у контексті євроінтеграції : наук.-метод. посібн. / Л.П. Пуховська, О.С. Снісаренко, Л.П. Сніцар. К. : УМО НАПН України, 2010. 289 с.

47. Пуховська Л.П., Снісаренко О.С., Сніцар Л.П. Цінності  педа-гогів у процесі інтеграції : наук.-метод. рекоменд. / Л.П. Пуховська, О.С. Снісаренко, Л.П. Сніцар. К. : УМО НАПН України, 2011. 137 с.

48. Савенкова Л.О., Романова Г.М. та ін. Формування психолого-педагогічної компетентності викладачів. К. : КНЕУ, 2011. С. 8193.

49. Семиченко В.А. Плекаємо педагогічну майстерність: навч. посіб. / В.А. Семиченко, О.С. Снісаренко, О.В. Брю-ховецька, А.Ш. Кудусова. – Вінниця : Планер, 2010. – 674 с.

50. Степаненко О.І. Формування конфліктологічної готовності викладачів вищої школи МВС України : навч.-метод. посіб. – К., 2011. – 246 с.

51. Сухомлинский В.А. О воспитании / Сост.и авт. вступит. очерков  С. Соловейчик. 4-е изд. М. : Политиздат, 1982. – 270 с.

52. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві / Вибр. твори: у 5 т. – К., 1976.− Т.2.− С. 470477.

53. Соловьева Н.В. Гуманизация высшего образования как отражение ситуации современного образования. Режим доступу : htth: //www.rciabc.vsu.ru/irex/pubs/solovieval.htm

54. Сущенко А.В. Гуманізація педагогічної діяльності вчителя : науково-методичний посібник. – Запоріжжя : Запорізький обласний ін-т післядипломної педагогічної освіти, 2003. – 222 с.

55. Тренінги розвитку педагогічної майстерності / Автор-укладач Ю.С. Запорожцева. К. : Шк. світ, 2012. 104 с.  (Бібліотека “Шкільного світу”).

56. Чернишова Є.Р. Кадровий потенціал системи післядипломної педагогічної освіти : науково-методичний аспект : наук. вид. / Є.Р. Чер­нишова; НАПН України, Ун-т. менедж. освіти. – К., 2011. – 208 с.

57. Философский энциклопедический словарь. – М. : Сов. энцик­лопедия, 1983. – 840 с.

58. Философский словарь/ Под ред. И.Т. Фролова. М. : Политиз­дат, 1991. С. 99.

 

Дисертації, захищені з даної проблеми

 

Докторські

 

59. Шиянов Е.Н. Теоретические основы гуманизации педагогичес-кого образования : дис. . докт. пед. наук : 13.00.08 / Шиянов Евгений Николаевич. – М. : МГПИ, 1991. – 404 с.

 

Кандидатські

 

60. Андрощук І.М. Управління розвитком професійної компе­тен­т­ності вчителя-філолога в міжатестаційний  період : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.06. К., 2013.

61. Артюх М.С. Розвиток професійної компетентності педаго­гічних кадрів у системі діяльності відділу освіти районної державної адміністрації : дис. ... канд. пед. наук :  13.00.06. К., 2011.

62. Варбан Є.О. Стратегії подолання життєвих криз в юнацькому віці : дис. ... канд. психол. наук  : 19.00.07.  К., 2009 р.

63. Войцехівський М.Ф. Організаційно-педагогічні умови управ­лін­ня розвитком професійної компетентності методистів інститутів післядипломної педагогічної освіти : дис. канд. пед. наук : 13.00.06.

64. Давидюк Н.Ю. Розвиток професійної компетентності мето­дистів позашкільних навчальних закладів в післядипломній педагогічній освіті України : дис. канд. пед. наук : 13.00.04. К., 2012. 228 с.

65. Дебич М.А.  Проблема гуманізації вищої освіти в діяльності ЮНЕСКО : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.01. К., 2012.   ̶  201 с.

66. Катюк Я.Л. Розвиток професійної самосвідомості керівників професійно-технічних навчальних закладів у процесі підвищення кваліфікації : дис. ... канд. психол. наук : 19.00.07  . К., 2009.

67. Кірейчева Є.В. Соціально-психологічні умови розвитку Я кон­цеп­ції майбутніх учителів : дис. ... канд. психол. наук : 19.00.0  . К., 2010.

68. Кудусова А.Ш. Формування гуманістичної спрямованості майбутніх учителів початкових класів у процесі професійної підготовки : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04.   ̶  К., 2006.   ̶  301 с.

69. Мурована Н.М. Педагогічне керівництво розвитком професійної компетентності вчителів музики у післядипломній освіті :  дис. ... канд. пед. наук : 13.00.06. К., 2008.

70. Нерух Н.В. Формування гуманістичної спрямованості май­бутніх агрономів в процесі вивчення соціогуманітарних дисциплін : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04.    К., 2009.   ̶  296 с.

71. Олійник Ю.І. Формування творчої особистості майбутніх учителів  мистецьких спеціальностей засобами комп’ютерних техно­ло­гій :  дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04. К., 2010.

72. Ростовська В.І. Управління процесом формування професій­ної компетентності заступника директора з навчально-виховної роботи загальноосвітнього навчального закладу : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.06. К., 2009.

73. Рыбина Г.В. Гуманизация профессиональной деятельности учителя как фактор духовно-нравственного воспитания учащихся : дис. ... канд. пед. наук : Рыбина Галина Васильевна. Ставрополь,  2005. 152 с.

74. Савицька О.Г. Психологічні особливості використання невербальних засобів спілкування у діяльності вчителя : дис.  канд. психол. наук : 19.00.07. К., 2009.

75. Ситянін В.В. Формування правової компетентності науково-педагогічних працівників вищої школи : дис. ... канд. пед. наук : 13.00.04. К., 2010.

76. Соломка Т.М. Самоактуалізація студентів вищих навчальних закладів ІІІ рівнів акредитації в процесі професійної підготовки : дис. ... канд. психол. наук : 19.00.07. К., 2009.

 

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: glossary

 

1.4. ГЛОСАРІЙ

 

ВЗАЄМОДІЯ ПЕДАГОГА І ВИХОВАНЦІВ У ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ − взаємний вплив дорослого і дітей, у процесі якого здійснюється їхній взаєморозвиток. Канали взаємодії в педагогічному процесі – діяльність і взаємини вихователя й вихованців. Модель педагогічної взаємодії визначає характер педагогічної системи.

ВИХОВАННЯ це цілеспрямоване управління процесом розвитку вихованця з метою формування в нього совісті, честі, людяності, правдивості та інших рис характеру, що визначатимуть особистість молодої людини як майбутнього свідомого громадянина незалежної України. Іншими словами, виховання − цілеспрямована система впливів на особистість із метою вироблення в ній бажаних вихователеві якостей (духовних, моральних, етичних, естетичних, трудових, фізичних, громадських, сімейних та інших), що є основою підготовки особистості до життя, засвоєння нею досвіду попередніх поколінь та нових підходів до подальшого розвитку суспільства і суспільних відносин.

ВИХОВНА СИСТЕМА − умовно об’єднаний комплекс виховних цілей, людей, які реалізують їх у процесі цілеспрямованої діяльності, стосунків між її учасниками, освоєного середовища й управлінської діяльності із забезпечення життєздатності цієї системи.

ВИХОВНИЙ ІДЕАЛ − уявлення про ідеального вихованця та образ ідеальної особистості, яка досягла високого ступеня гармонії у фізичному, моральному, соціальному, інтелектуальному та естетично­му розвитку. Виховний ідеал тісно пов’язаний зі світоглядом, релігією і мораллю.

ВИХОВНІ ЦІЛІ − цілі, що відповідають формуванню соціальних та особистісних якостей, а також ціннісно-смислових ставлень людини до на­вколишнього світу і до самої себе.

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ОСВІТИ − одна з фундаментальних тенденцій розвитку освіти. Відображає формування єдиного соціального, інформаційного й освітнього простору в масштабах усієї планети, зокрема через діяльність засобів масової інформації, інтернет.

ГЛОБАЛЬНА ПЕДАГОГІКА − педагогіка загальнолюдського мораль-ного виховання дітей та юнацтва, що формує громадянина планети.

ГЛОБАЛЬНА ОСВІТА − зміст і технології освіти, орієнтовані на тенденції глобалізації у всіх галузях суспільного життя. Її компоненти − екологічна освіта і виховання, розвиток толерантності й полікуль-турності у сфері суспільствознавчої освіти, підвищення інформаційної насиченості освіти.

ГУМАНІЗАЦІЯ – це мета формування особистості, а гуманіта-ризація – це засіб досягнення цього.

ГУМАНІЗАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ − концепція, основу якої ста­новить ідея побудови педагогічної системи на принципах гума­нізму з метою створення найсприятливіших умов для повноцін­ного розвитку дитини. Гуманістична педагогіка передбачає диференціацію та індивідуа­лізацію навчання й виховання на основі активізації творчого саморозвит­ку особистості.

ГУМАНІЗМ – це будь-яка система світогляду, де визнаються цінності людини як особистості, її права на вільний розвиток і прояв своїх здібностей.

ГУМАНІСТИЧНА ОСВІТА − освітні системи і концепції, які базуються на цінностях гуманізації й гуманітаризації освіти.

ГУМАННІСТЬ − морально-психологічні почуття любові до дітей, повага до їхньої гідності. Гуманність реалізується в процесі спілкуван-ня та діяль­ності через сприйняття, допомогу, співучасть, підтримку.

ГУМАНІСТИЧНА ОСВІТА освітні системи і концепції, які базовані на цін­ностях гуманізації та гуманітаризації освіти.

ГУМАНІСТИЧНА ПЕДАГОГІКА − напрям у сучасній теорії та практиці виховання, що виник наприкінці 50-х − на початку 60-х років XX ст. у США як педагогічне втілення ідей гуманістичної психології. Головна мета виховання в гуманітарній педагогіці – самоактуалізація особис-тості.

ГУМАНІТАРИЗАЦІЯ ОСВІТИ – одна з основних тенденцій розвитку освіти в сучасному світі, яка відображає зростання ролі і значення людських стосунків, взаємного прийняття учасників навчального процесу для успішності освіти в цілому.

ГУМАНІСТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ напрям у сучасній психології, предметом якого є цілісне вивчення людини в її вищих, специфічних лише для неї виявах, зокрема розвиток і самоактуалізація особистості, її цінності, любов, творчість, відповідальність, свобода тощо.

ДЕМОКРАТИЗАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ впровадження в педагогіч­ну систему принципів демократії, надання свободи творчості педагогові та більших можливостей вихованцям.

ДУХОВНІСТЬ спрямованість людини до високої мети, ідеалів, гар­монії, яка виявляється у внутрішньому світі особистості, її моральності, розвиненості інтелектуальних й емоційних запитів, пошуках сенсу життя.

ЕВОЛЮЦІЯ ЛЮДИНИ – це формування і розвиток культури, духовності, знання і, звичайно, нової системи цінностей.

ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ НАВЧАННЯ – організація навчального процесу з урахуванням індивідуальних особливостей учнів завдяки створенню оптимальних умов для реалізації потенційних можливостей кожного.

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ОСВІТНІЙ МАРШРУТ – орієнтація на пошук індивідуальних моделей соціалізації, що сприяють використанню внутрішніх сутнісних сил і можливостей конкретної людини; надання дитині та її сім’ї права обирати навчальні програми й заклади з урахуванням інтересів і проблем, індивідуальності дитини.

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ – цілісна система операцій, що забезпечує ефективну взаємодію вихователя з вихованцями і визначається цілями, завданнями професійної діяль-ності, властивостями різних рівнів індивідуальності педагога (ритмом діяльності, спілкування тощо). Структура індивідуального стилю педагогічної діяльності охоплює мотиваційно-оціночний, змістовно-когнітивний, операційно-діяльнісний компоненти.

ЛЮДИНОЦЕНТРИЗМ це актуалізація гуманістичних тенденцій в сучасну епоху, відхід від  раціоналізованих прагматичних імперативів.

МУЛЬТИКУЛЬТУРНА ОСВІТА – освіта, спрямована на збереження і розвиток культурних цінностей, норм, зразків і форм діяльності певного суспільства, на передавання їх та інноваційних новоутворень молодому поколінню.

МУЛЬТИКУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР ОСВІТИ – динамічна система культурних полів взаємовпливів і взаємодій суб’єктів освіти, які є носіями певного культурного і субкультурного досвіду.

ОСВІТА – процес і результат засвоєння людиною системи знань про світ, суспільство, саму себе, способи мислення і діяльності, формування власної особистості; феномен культури, що забезпечує її трансляцію, відтворюваність і зміну. Освіта – один із найоптималь­ніших і найінтенсивніших способів входження людини у світ науки і культури. Саме під час здобуття освіти людина засвоює духовні цінності (за В.Г. Кременем).

ОСВІТНІЙ ПРОСТІР – сукупність навчальних закладів, державної системи управління і суспільних об’єднань, які реалізують освітні програми.

ОСВІТНЯ ПАРАДИГМА – сукупність ухвалених науковим педагогіч-ним співтовариством теоретичних, методологічних та інших установок на кожному етапі розвитку педагогіки, якими керуються як зразком (моделлю, стандартом) під час розв’язання педагогічних проблем.

ОСОБИСТІСНА ЦЕНТРАЦІЯ ПЕДАГОГА – спрямованість, зацікавле-ність педагога інтересами учасників педагогічного процесу.

ОСОБИСТІСНИЙ ПІДХІД У ПЕДАГОГІЦІ – гуманістичний підхід педагога до вихованців, що допомагає кожному з них усвідомити себе особистістю, виявити можливості, які стимулюють самостановлення, самоствердження, самореалізацію.

ПЕДАГОГІКА – соціальна наука, яка об’єднує, інтегрує, синтезує дані всіх природничих і соціальних наук, пов’язаних з формуванням людини.

ПЕДАГОГІКА СПІВРОБІТНИЦТВА – новаторський напрям у педаго­гіці, що розглядає дитину як активного суб’єкта спільної з педагогом діяльності, заснованої на реальному співробітництві, демократичних і творчих засадах. Сформувався у середині 80-років XX ст.

ПЕДАГОГІЧНА АКСІОЛОГІЯ наука про сприйняття, освоєння та оціню­вання нового в педагогіці. Основні її категорії: педагогічне спів­товариство, оцінювання та різновиди процесів освоєння нового, явища консерватизму і новаторства в педагогіці, особливості інноваційного се­редовища, готовність педагогічного співтовариства до сприйняття й оці­нювання нового тощо.

ПЕДАГОГІЧНА ПІДТРИМКА – особлива сфера спрямованої на самостановлення дитини педагогічної діяльності, яка представляє процес спільного з вихованцем визначення його інтересів і шляхів подолання проблем з метою збереження власної гідності та досягнен-ня бажаних результатів у різних сферах.

ПЕДАГОГІЧНІ ЗДІБНОСТІ − узагальнена сукупність індивідуально-психологічних особливостей і професійно значущих якостей педагога, які забезпечують досягнення високих результатів у педагогічній діяльності. Розрізняють гностичні (вміння пізнавати й отримувати задоволення від пізнання), дидактичні (вміння пояснювати, передавати знання, навчати), комунікативні (вміння спілкуватися, співпрацювати), перцептивні (вміння проникати у внутрішній світ дитини, здатність до емпатії), прогностичні (вміння здійснювати педагогічне передбачення, прогнозувати результати взаємодії в педагогічній діяльності) та інші педагогічні здібності.

ПЕДАГОГІЧНИЙ ВПЛИВ − вплив педагога на свідомість і поведінку, організацію життя й діяльності вихованців з метою формування в них певних якостей особистості та забезпечення успішного досягнення цілей.

ПЕДАГОГІЧНИЙ ТАКТ − принцип міри, потрібний у процесі спілкуван­ня з дітьми; визначається педагогічною майстерністю, досвідом, рівнем культури й особистісними якостями педагога.

ПЕДАГОГ-ФАСИЛІТАТОР − педагог, який працює в системі особис-тісно орієнтованої (гуманістичної) педагогіки і в роботі з дітьми сповідує відкритість власним думкам, переживанням, заохочення, довіру як вира­ження внутрішньої особистісної впевненості в можливостях і здібностях вихованців, “емпатичне розуміння” (бачення поведінки вихованця, його реакцій, дій, навичок).

САМОАНАЛІЗ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ − вивчення педагогом стану, результатів своєї професійної діяльності, встановлення причинно-наслідкових взаємозв’язків між елементами педагогічних явищ, визначення шляхів удосконалення навчання і виховання дітей.

 

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Untitled-1

 

АУДІОЛЕКЦІЯ

«ГУМАНІСТИЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ – КОНЦЕПТУАЛЬНА ОСНОВА РОЗВИТКУ

ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ»

 

 

МУЛЬТИМЕДІЙНИЙ ПОСІБНИК

ГУМАНІСТИЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ – КОНЦЕПТУАЛЬНА ОСНОВА РОЗВИТКУ

ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ

 

1.5. ЧИТАЄМО КЛАСИКІВ ТА ІНШИХ АВТОРІВ

 

Я.А. КОМЕНСЬКИЙ

 

Слід якомога більше піклуватися про те, щоб мистецтво впроваджувати, моральність й істинне благочестя було поставлено належним чином у школах, щоб школи стали “майстернями людей”.

Мистецтво розвивати моральність має шістнадцять основних правил.

 

I. Чесноти повинні прищеплюватись юнацтву всі, без винятку.

 

II. І, передусім, основні або, як їх називають, “кардинальні” чесноти: мудрість, поміркованість, мужність, справедливість. Адже не можна без фундаменту споруджувати будівлю, в якій всі погано скріплені частини хиталися б.

 

III. Мудрість юнаки повинні черпати з хорошого наставлення, вивчаючи істинні відмінності  речей і їхні чесноти. Бо істинне суд­ження про речі є істинна основа всякої чесноти. Довершено про це заз­начає Вівес: “Істинна мудрість полягає в тому, щоб судити про речі справедливо, щоб вважати кожну річ тільки такою, якою вона є, не прагнути до порожнього, начебто б воно було дорогоцінним, або від­кидати дорогоцінне, приймаючи його за порожнє, чи не засуджувати того, що заслуговує похвали, і не вихваляти вартого осуду. Звідси саме народжуються в людському розумі всілякі омани і помилки, і нічого немає в людському житті більш згубного, ніж ті хибні судження, коли речі неналежно оцінюють. Тому нехай привчається кожен вже з ди­тинства мати про речі істинну думку, яка з віком повинна зміцню­ватися, і нехай спрямовується до того, що правильно, і уникає того, що неправильно, щоб ця звичка діяти правильно обернулася у нього в іншу природу... ”.

 

IV. Поміркованості нехай навчається впродовж усього часу навчання, звикаючи дотримуватися помірності в їжі й питті, у сні й активному стані, в роботі й іграх, в розмові й мовчанні. Тут завжди потрібно нагадувати юнакам золоте правило: нічого надміру, тобто ніколи і ні в чому не доходити до перенасичення й огиди.

 

V. Мужності нехай вони вчаться, долаючи самих себе, стри­муючи свій потяг до зайвої біганини або грі поза межами відведеного часу, в приборкуванні нетерплячості та гніву. Основою цього повин­на бути звичка робити все обдумано і  нічого не робити під впливом захоплення або пориву. Адже людина є істота розумна, отже, нехай вона звикає керуватися розумом, обдумуючи свої дії. Кожна справа має відбуватися правильно, щоб людина воістину була господарем своїх дій.

 

VI. Справедливості вчаться, нікого не ображаючи, віддаючи кожному своє, уникаючи брехні й обману, проявляючи старанність та люб’язність.

 

VII. Особливо потрібні юнацтву такі види мужності: благородство, прямодушність і витривалість у праці. Так як життя доведеться проводити в спілкуванні з людьми і в діяльності, то потрібно навчити дітей не боятися людського обличчя і витримувати всяку чесну працю, щоб вони не стали нелюдимими або мізантропами, дармоїдами, марним тягарем землі. Доброчесність розвивається у вигляді справ, а не балаканиною.

 

VIII. Благородна прямодушність досягається частим спіл­куванням з благородними людьми і виконанням на їхніх очах усіляких доручень. Аристотель так виховав Олександра, що на дванадцятому році свого життя він умів розумно спілкуватися з усілякими людьми – царями й послами царів і народів, з ученими і невченими, з городянами, поселянами і ремісниками – і по-всякому міг задавати розумні питання або розумно відповісти. Вчителі повинні приділяти увагу тому, щоб направляти на належний шлях всякого, в кому буде помічена розбещеність, необдуманість, грубість чи зухвалість.

 

IX. Звичку до праці юнаки отримають у тому випадку, якщо постійно будуть зайняті серйозною або цікавою роботою. Для цієї мети абсолютно байдуже, що і заради чого робиться, аби тільки людина була зайнята справою. Навіть у забавах можна навчитися тому, що згодом при нагоді може принести серйозну користь, коли того вимагає час і обставини. Але так, як все потрібно засвоювати через практику, то і працювати теж треба вчити за допомогою праці так, щоб постійні розумові та фізичні заняття перейшли в працьовитість, яка зробить неробство нестерпним. І тоді справдиться те, що говорить Сенека: “Благородні уми живляться працею”.

 

Х. Особливо потрібно вселити дітям споріднену справедливості чесноту – готовність прислужитися іншим і бажання до цього. Бо із зіпсованою природою тісно пов’язаний огидний порок себелюбства, за якого кожен бажає, щоб думали тільки про нього одного, залишаючись байдужим до того, що відбувається з іншими. Це є джерелом різних негараздів у людських справах, оскільки кожен клопочеться тільки про свої справи, відсовуючи в бік турботу про загальне благо. Тому потрібно вселяти юнацтву призначення нашого життя, а саме, що ми народжуємося не лише для самих себе, а й для Бога і для ближнього, тобто для всього людського роду.

 

XI. Розвиток чеснот потрібно починати з самих юних років, перш ніж порок опанує душею. Адже якщо ти не засієш поле добрим насінням, на ньому буде рости трава.

 

ХІІ. Чеснотам учаться, постійно здійснюючи чесне. Діти легко вчаться бігати бігаючи; говорити розмовляючи; писати вправляю­чись у письмі. Таким же чином вони вчаться стриманості – стриманіс­тю, правдивості – говорячи правду, наполегливості – діючи наполег­ливо.

 

ХІІІ. Нехай постійно сяють перед ними приклади порядного життя батьків, годувальниць, учителів, співтоваришів. Адже діти,  хоч би що вони бачили – хороше чи погане, прагнуть це повторювати. Таким чином, вони вчаться раніше повторювати, ніж пізнавати.

 

ХІV. Однак потрібно приклади супроводжувати настановами і правилами життя для того, щоб виправляти, доповнювати й зміцнювати наслідування. Подібні приписи для життя слід брати із Священного писання і висловів мудреців. Наприклад, чому і як потрібно уникати заздрощів? Яким чином захищати серце від печалей і всілякого людського нещастя? Яким чином стримувати гнів, виганяти злочинну любов? Однак все це відповідно віку і ступеня розвитку.

 

XV. І найретельніше слід оберігати дітей від негативного впли­ву оточуючих. Адже внаслідок зіпсованості нашої природи зло легше розповсюджується і тримається. Тому всіляко потрібно оберігати мо­лодь від усіх приводів до моральної зіпсованості, як, наприклад, “дур­них товаришів”, розбещених промов, порожніх і беззмістовних книг (бо приклади вад, сприйняті очима або вухами, є отрута для душі) і, нарешті, неробства, щоб діти від неробства не навчилися робити пога­не. Краще, щоб вони завжди були чимось зайняті: справою чи розвагою.

 

XVI. І так, якщо вдасться якимось чином бути настільки пильним, щоб до дітей не могло проникнути якесь зло, то для проти­дії поганим звичаям абсолютно необхідна дисципліна [41].

Як Ви розумієте вислів “школа “майстерня людей”?  Чи згодні Ви з висловлюваннями Я.А. Коменського? Чи співзвучні вони ідеям гуманної педагогіки?

Прочитайте шістнадцять основних правил мистецтва розвивати моральність, впроваджен­ня яких, на думку вченого, допоможе школам стати “майстернями людей”. Поміркуйте, з чим погоджуєтеся, а що викликає у Вас сумнів?

На аркуші паперу відмітьте Ваше ставлення до кожного з цих правил, зафарбувавши їх у відповідний колір:

ви згодні з правилами повністю зелений колір;

ви згодні частково жовтий колір;

ви не сприймаєте зовсім червоний колір.

Подивіться, який колір (кольори) домінує. Це допоможе визначити, яким педагогічним ідеям ­Ви надаєте перевагу та наскільки вони співзвучні з сучасними гуманістичними педагогічними ідеями.

 

Я. КОРЧАК

 

Дивний цей світ! Дивовижні дерева, як дивно вони живуть! Ди­вовижні маленькі черв’ячки − живуть так недовго! Дивовижні риби − живуть у воді, а людина задихається в ній і помирає. Дивно все, що стрибає і пурхає: коники, птахи, метелики. І звірі дивовижні − кішка, собака, лев, слон. І на рідкість дивовижна сама людина.

Кожна людина ніби містить у собі весь світ.

Якщо я дивлюся на дерево, виходить ніби два дерева: одне насправді, а інше у мене в очах, в голові, в думках. Я йду і забуваю про нього, а потім знову побачив − дізнався, згадав. Значить, дерево як би ховалося десь в моїх думках.

Усе існує як би два рази: раз саме по собі, а інший раз у мене в очах, в голові, в думках.

І завжди мені щось подобається, а щось не подобається. Або я стою на березі річки і знаю, що це за річка. Але в ній весь час інша вода. Вода ні хвилину не буває одна і та ж, всі краплі однієї і тієї ж річки постійно змінюються, постійно інші.

Те ж саме, коли я йду вулицею, повз будинки і людей. Кожен будинок інший, і кожна людина інша, і все це протягом однієї хвилини. З хвилин складаються години, з годин − дні і ночі, з днів − тижні. Зима, літо − і знову довгі вечори, потім знову весна, бруньки, зелене листя. Сонце, нічна темрява, місяць, зірки, хмари, дощ, білий сніг. Все постійно інше і по-іншому.

Те ж саме і зі мною. Немов би все той же, але ж я росту, стаю старшим. Я дивлюся на годинник: стрілка рухається, пройшла хвилина. Немов би я все той самий, але то веселий, то сумний, і весь час бачу щось інше і про щось інше думаю. І навіть не знаю, що буде далі: чи буду я спокійний, чи мене хтось розгніває. Або думаю, що зроблю так, а вийде як раз навпаки. Один раз мені здається так, а інший − інакше. Ось і виходить, що я сам себе не знаю.

Якщо запитати: “Ти хороша людина?” Можна отримати відповідь: “Сам не знаю... Здається, хороша”. Або: “Намагаюся”. Нібито дивно, що людина не знає, яка вона насправді, навіть себе добре не знає. Грецький мудрець сказав: “Гнот сеаутон”. Це означає: “Пізнай самого себе”.

Отже, навіть дорослим важко пізнати самих себе, навіть мудре­цям. Адже дітям здається, що дорослі знають все і можуть відповісти на будь-яке питання. А ми не знаємо, ми насправді не знаємо.

Якщо я розмовляю  з ким-небудь і знаю, як його звуть, я вже кажу: “Я його знаю”.  Чи так це? Часто мені здається, що він один, а потім бачу, що  інший, що я помилився.

Навіть сам я: весело мені − я один, сумно чи гніваюсь − інший. Коли мені весело, мені всі здаються добрими, милими; я охоче поступаюся, легко прощаю; я навіть не відчуваю, що мене штовхнули або що мені боляче. І мені здається, що і всім має бути весело.

А коли людина сердита, все їй не так; вона і сам потім дивується, що такі дурні думки лізли в голову. Навіть виглядаєш ти, коли злишся, по-іншому. Обличчя перекошене, бліде або червоне, і очі зовсім інші.

Коли я дивлюся, як двоє хлопчаків б’ються, я думаю: “Що за вихор, що за буря думок і почуттів?”

А коли розходяться, захекавшись, я прикладаю вухо до грудей: бідне серце калатає так часто і сильно, що зупиняється в знемозі, а потім ще і ще, і ніяк не заспокоїться.

Один запальний, легко впадає в гнів, інший рідко злиться; один вміє хоч трохи володіти собою і стримуватися, інший відразу шаленіє, немов вбити хоче. Про таких кажуть: “Раб своїх пристрастей”. Ось бачиш, і самому важко, і всім з тобою важко. Більше так не роби. Після цього він починає, бо соромно йому, плакати і каятися.

Мені здається, дорослі не повинні сердитися на дітей, тому що це не виправляє, а псує. Часто дорослим здається, що дитина назло їм ка­верзує − не бажає що-небудь зробити, сказати. Ні, йому соромно. А як­що комусь соромно, він не може говорити, мова застряє в горлі, важко ворухнути язиком. У голові порожнеча, думки немов випарувалися. І ти кажеш і робиш не те, що хочеш. Намагаєшся бути сміливішими, а виходить ще гірше. Відразу можна зрозуміти, що людина приду­рюється: говорить занадто сміливо і голосно, рухи надто розв’язні. Або губи стрибають і не може відповідати. Як паралізо­ваний.

Дивне це почуття страху. Все здається небезпечним. Немов хто на думки накинув чорний шалик і душить. Навіть дихати важко. Дорослі думають: “Бешкетник, нічого він не боїться, нічого він не соромиться”. Зовсім це не так.

Лікарі, ті хоч скажуть:

− Нервовий, боїться. Та й то не завжди.

Я вже давно помітив, якщо я на якогось хлопчака дуже розгніваюся, його відразу обступають хлопці й починають втішати, пояснювати. Зізнаюся з соромом, це мене навіть дратувало. Що таке?! Сварю, значить, заслужив. А якщо навколо нього натовп, виглядає так, немов винен я, а не він. Тепер я ставлюся до цього інакше: і добре, так і має бути, кожен, потрапивши в біду, повинен знайти у людей підтримку. Не подобається мені це шкільне покарання, щоб з ким-небудь не розмовляти. Треба вміти співчувати добрим, злим, людям, звірам, навіть зламаному деревцю й камінцю.

Я знав хлопчика, який збирав на дорозі камінчики і відносив у ліс: там їх вже ніхто не топтатиме.

Почуття бувають сильні й гострі, або м’які та ніжні, бувають яскраві, бувають спокійні.

Що таке любов? Чи любиш завжди або за що-небудь, і чи завжди ти любиш тих, кого ти повинен любити, і так, як повинен? Однаково або то більше, то менше? І що таке вдячність і повага? Яка різниця між  любити і дуже подобатися? Як дізнатися, кого більше любиш? Я помітив, що хлопці не люблять говорити про свої почуття. Може бути, їм просто важко? Навіть маленькі не люблять.

А дорослі часто задають дітям питання:

− Любиш? А кого ти більше любиш?

Я запитав у одного хлопчика, як він дізнався, що любить цю дівчинку більше, ніж інших?

Він відповів:

− Раніше я говорив з нею, як з усіма, а тут раптом я її став соромитися.

Часом навіть і не знаєш, що кого-небудь любиш, але, коли її немає, тобою опановує почуття неспокою і якоїсь порожнечі, сиротливості, самотності. І хочеться, щоб вона чи він повернулися.

Це називається тугою. Тужити можна за батьками, товаришем, будинком. А найсильніша туга − це туга за Батьківщиною.

Стільки різних почуттів, що всіх не порахуєш. Можна спробува­ти виписувати їх із словника в зошит. Тому що тут я можу коротко зга­дати лише про деякі найважливіші почуття. І про звичайні почуття, повсякденні.

Згадаю ще про три почуття: розчарування, образу та приниження.

“Я розчарувався. Думав, буде добре. І помилився. Вийшло не так, як хотілося”.

Люди кажуть:

− Болісне розчарування, гірке розчарування.

Так, часом відчуваєш як би біль, а часом тільки неприємний гіркий, терпкий присмак.

Часто до почуття розчарування домішується й інше – образа.  Ми ображаємося, що нас ввели в оману, обдурили нашу довіру. Якщо товариш видасть таємницю, наговорить на тебе, обдурить, тобі неприємно, ти ображений.

− Від удару не так боляче, як від слова, − сказав один хлопчик.

− Чим сміятися, краще б уже побили, − сказав інший.

Коли дорослі хочуть принизити й образити дітей, діти найчас-тіше роблять вигляд, що їм все одно. А не роблять, значить, вже втратили сором. Почуття, якщо не вміти поводитися з ними, слабша-ють, як кажуть, притупляються.

Різні бувають люди. Один часто буває веселим і рідко сумним, а інший зовсім навпаки. Один любить майже всіх, ні до кого не має неприязні; а інший немов сердитий на всіх, важко на нього догодити. Деякі легко звикають до нових людей, а інші, недовірливі, довго придивляються, перш ніж скажуть:

− Люблю.

Один довго пам’ятає, інший швидко забуває.

Різні бувають люди.

Раніше я думав, як і всі: хлопці легко сердяться і легко прощають. Годину тому побилися і знову разом грають. Тільки що грали і вже посварилися. Звичайно, хтось скаже спересердя: “Ніколи більше не буду з ним розмовляти. Ніколи вже більше не буду з ним грати ”. Або навпаки: "Ми завжди будемо дружити ".

Але так говорять тільки у виняткові хвилини, та й у дорослих те ж саме. Іноді наростає поволі неприязнь, а іноді дружба триває роками” [25].

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Знак вопросаПрочитайте уривок з твору Я. Корчака. Зверніть увагу на виділені думки автора. Знайдіть у тексті приклади, за допомогою яких автор розкри­ває їх сутність. А яка Ваша думка? (Наведіть приклади зі свого життя).

Януш Корчак писав:

А найсильніша туга це туга за Батьківщиною.

Мені здається, дорослі не повинні гніватися на дітей, тому що це не виправляє, а псує.

Треба вміти співчувати добрим, злим людям, звірам, навіть зламаному деревцю й камінцю.

Від удару не так боляче, як від слова.

Чим сміятись, краще б уже побили.

 

Як Ви це розумієте?

Наведіть власні приклади, які розкривають ці думки.

Випишіть з тексту думки, приклади, які Вас вразили, обговоріть їх зі студентами.

Працюючи з текстами, виписуйте те, що Вас більше хвилює. Ство­ріть збірку “Педагогічна скринька”.

 

В.О. СУХОМЛИНСЬКИЙ

 

“У роки дитинства і юнацтва умій проявити душевну мужність і відважність – вклади свої духовні сили в людину, яка тобі, здавалося б, чужа. Нехай неспокійним буде твоє серце від того, що поруч з тобою людина, позбавлена щастя або ж страждає. У житті буває не так часто, щоб горе кричало, заявляючи про себе. Умій почути і відчути мовчазне горе воно особливо безвихідне.

Наймогутніший засіб виховання чуйності – краса. Краса – це вершина, з якої ти можеш побачити те, що без розуміння і відчуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса – це яскраве світло, що опромінює світ, при цьому світлі тобі відкривається істина, правда, добро; осяяний цим світлом, ти відчуваєш прихильність і непримиренність. Краса вчить розпізнавати зло і боротися з ним. Я б назвав красу гімнастикою душі – вона випрямляє наш дух, совість, почуття. Краса – це дзеркало, в якому ти бачиш сам себе і відповідно до цього ставишся сам до себе. У розумінні і відчутті краси – могутнє джерело самовиховання.

Відчуття і переживання краси, прагнення до прекрасного, нетерпимість до жахливого – все це вимагає розвиненого, тонкого, чуйного розуму. Тільки злиття розумного і красивого дає високоморальне; без ідей краса не може відкрити перед людиною велич життя і його власну людську велич. Краса лише тоді облагороджує і підносить, коли вона зливається з правдою, чесністю, людяністю, непримиренністю до зла. Ми живемо в цьому світі, він впливає на наші серця щохвилини, тільки завдяки цьому етичні поняття про красу мають реальну силу – без краси неможливе повноцінне виховання. Сила краси реальна в суспільстві лише тому, що є сонце правди – найсправедливіші у світі людські стосунки. Думка, розуміння, роздуми відіграють виняткову роль у шліфуванні почуттів. Краса немов би відкриває очі на світ. Погане, потворне, непомітне протягом тривалого часу в світлі краси стає раптом нетерпимим. Одна із закономірностей виховання – зло і потворність нехай витісняються красою. Взагалі треба нам пильно стежити за народженням в юних серцях неосмислених спонукань і, плекаючи та розвиваючи ці тонкі рухи душі, перетворювати їх на прагнення. Краса допомагає цьому перетворенню. Незрозуміла, неусвідомлена думка стає голосом совісті.

Краса несумісна з недбальством, неробством, пустопорожнім проведенням часу. Етика виховання в тому, щоб пізнання, осягнення краси пробуджувало занепокоєння, тривогу, прагнення зробити навколишнє кращим, ніж воно є. Думки про красиве повинні про­буджу­­вати в дитини почуття незатишності,  невлаштованості в тому середовищі, де є щось від байдужості. Відчуття краси природи, актив­не творіння прекрасного я б назвав дорогоцінними вправами юної душі...

Крім щастя, в житті людському є горе, біда, страждання, відчай, сум’яття, біль душі. Щастя, як сонце – однаково світить щасливим; нещастя, як тінь: воно багатолике і в кожного нещасного глибоко неповторне. Найстрашніше людське горе в нашому світі – це війна і смерть. Серед бід людських найбільша – втратити мужність, стати дрібною, боягузливою, жалюгідною істотою. Якщо ти втратив людяність – ти можеш утратити все: честь, повагу, довіру; віковічний зв’язок зі своїм родом, з якого ти вийшов і який дав тобі прізвище, ім’я, по батькові; ти можеш втратити і Батьківщину, тому що від боягузтва до зради – один крок. Дорожити мужністю треба так само стійко і мудро, як і честю, гідністю громадянина, батька, сина.

Вели­­чез­­ною бідою є самотність. Бійся залишитися один, бійся того, щоб від тебе відвернулися люди, оточили тебе презирством. Духовний зв’язок з людьми, почуття співучасті у справах і пристрастях людських, одухотворення радощами людськими і співпереживання біді ближніх і далеких своїх співвітчизників – це таке саме щастя, як чисте повітря. Страшна біда людська – порожнеча душі. Це означає, що в людини немає нічого святого за душею, нічим вона не дорожить і ні перед чим не схиляється; нічого немає в житті, в ім’я чого вона готова віддати своє життя – йти під кулі і покласти голову на плаху, відмовитися від усіх благ. Людина лише тоді по-справжньому цінує життя, коли в неї є щось незмірно дорожче власного життя, щось таке, в ім’я чого вона готова піти на смерть, в ім’я ідеалу. У тому, як людина ставиться до горя, біди, страждання, відчаю, сум’яття, болі душі власної та інших людей виражається її ідейна серцевина, її ставлення до добра і зла, до ідеалу” [51].

 

Ш.О. АМОНАШВІЛІ

 

Гуманістична позиція педагога по­винна полягати в тому, щоб прийняти дитину такою, якою вона вже є, з таким життям, яким вона вже живе, і включити у зміст своїх спілкувань з нею, її життя в усіх його проявах, цікавитися цим життям, стати його співучасником. І це повинно проходити не тільки у вільний від уроків час і не між іншим, а, в першу чергу, на цих самих уроках.

Педагогічний процес це співро­бітництво педагога з дитиною, коли вчитель допомагає учневі в подоланні труднощів, пояснює, показує, нагадує, натякає, підводить, радить, радиться, запобігає, спів­переживає, заохочує, стимулює, мотивує, надихає, виявляє любов, повагу, заохочувальну вимогливість, сприяє задоволенню потре­би дорослішання, вільного вибору, приносить учневі радість спілкування, закріплює його авторитет серед ровесників, близьких людей.

Гуманний педагогічний процес та ідея співробітництва вима­гають психологічного обґрунтування, пси­хологічного пояснення того, що такий процес, спрямований на розкриття особистості дитини в атмосфері гуманності і свободи, реальний, а не є утопією, міфом. Авторитарно-імперативний педагогічний процес не потребує такого обґрунтування, він і без об­ґрунтування є сильним, стоїть міцно і навіть привласнює собі риси гуманізму, демократизму” [2].

 

Г.В. РИБІНА

 

“Ще в VIIVI ст. до н.е. в Китаї сформувалася система навчання, яка у визначальних рисах збереглася до нашого часу. В ній реально виділяються три аспекти навчання − моральний, інтелектуальний, фізичний. Інтелектуальний аспект пов’язаний із традиційним способом здобування знань, фізичний передбачає заняття гімнас-тикою, взагалі фізичний розвиток. Але на першому місці стояв і продовжує стояти моральний або духовний, який китайці називають “внутрішнім” чи “справжнім” навчанням. Суть його – “передача духу” або "духовні зустрічі з учителем". Він передбачає повний душевний контакт між наставником і вихованцем, здатність педагога бачити, відчувати внутрішній стан дитини, спілкуватися на рівні почуттів, облагороджуючи вплив особи вчителя, його внутрішнього світу на вихованців. Ось чому в Китаї не прийнятне заочне навчання чи екстернат, особливо в педагогічній освіті, адже за такої організації “духовні зустрічі” різко скорочуються, що робить освіту неповно-цінною. Тому сучасні технології організації успіху в навчанні охоплюють духовний компонент впливу на внутрішній психологічний стан вихованця” [62].

 

Надпись: “Я прагнув до того, щоб вихованці не лише знали, розуміли добро і зло, справедливість і несправедливість, честь і безчестя, але й переживали непримиренність до соціального зла, ганьби...”.
В.О. Сухомлинський

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Знак вопросаНаскільки Ви згодні з авторами наведених уривків? Аргументуйте Вашу думку. Наведіть приклади, які ілюструють фрагменти з життя, практичної діяльності, літератури, кінофільмів, інтернет-джерел.

 

 

І.А. ЗЯЗЮН

 

“Особово гуманна орієнтація освіти є сьогодні загальновизнаною. Хоча це ще не гарантує її повного втілення в життя, оскільки в нас ще сильні традиції, гасла спекулятивного гуманізму, то і перехід до реального, дійсного гуманізму є непростим навіть в теорії, не кажучи про практику, де постійно виявляються наслідки авторитарного виховання і жорстко сконцентрованого (навіть у розвиваючих модифікаціях) учення” [17].

 

 

Н.В. СОЛОВЙОВА

 

“Реалізація ідей гуманізації вищої освіти в тому варіанті, який спостерігаємо, несе як конструктивні засади, так і цілу низку тенденцій, що протидіють. Система вищої освіти, як і інші педагогічні системи, містить елемент стабільності, який в окремих проявах переходить у консерватизм. Вища освіта повинна у своєму змісті і формі організації відображати соціальну ситуацію, тобто відтворю-вати з достатнім ступенем адекватності ознаки, структурні характерис-тики й стосунки об’єктів, які вивчають. До того ж надання функціональним компонентам характеру гуманізації змінює традиційні механізми засвоєння соціальної поведінки. Отже, починати гуманізацію освіти слід зі зміни базових характеристик соціальної поведінки викладачів, і, в першу чергу, її психологічних механізмів – установок, ідеалів, переваг” [53].

 

О.І. ДОНІНА

 

“Основні педагогічні ідеї гуманізації освіти і виховання – збільшення числа загальнолюдських цінностей, далеких від насильства й агресії; спадкоємність між поколіннями, передача підростаючому поколінню емпіричного досвіду пізнання світу і світової суспільної практики в таких видах діяльності, як навчання, праця, культура; постійно зростаючі потреби в знаннях для посилення цивілізованості й добробуту людей, загальнорозвиваючих ефектів процесу гуманізації (освітня підготовка, сімейне виховання, розвиток світогляду, досвіду діяльності, психічних функцій, креативності, творчих здібностей особистості  тощо), – база гуманістичної педагогіки” [18].

 

БОЙЧЕНКО Т.Є.

 

КОМПЕТЕНТІСТЬ ЯК КАТЕГОРІЯ ПЕДАГОГІКИ

 

Розвиток інформаційного суспільства базується, значною мірою, на людському чиннику. Саме якості людини як основного творця інформації, її споживача, акумулятора, транслятора, акумулятора, поціновувача визначають темпи його розвою, глибину і яскравість вияву його характеристик, а, відтак, – напрямок розвою цього суспільст­ва. За умов глобалізації, як це не парадоксально, але нині від кожної людини, як ніколи, залежить доля усього людства. Звертаю­чись до відомого сюжету з метеликом, яскраво виписаного фантастом і футурологом Реєм Бредбері, дії необізнаної, невправної, байдужої чи недалекоглядної особи, сьогодні компактно і вже звично називають некомпетентними.

Компетентність як термін сьогодні найчастіше вживається в професійних педагогічних джерелах: у текстах дисертаційних дослід­жень, на сторінках періодичних видань, у доповідях на конференціях, у дискусіях на “круглих столах”, в екзаменаційних білетах для студентів-педагогів, у неформальному спілкуванні вчителів, на сторінках віртуального простору. В інтернеті можна ознайомитися з  сотнями тисяч блоків, які містять інформацію про компетентність.

Сьогодні обговорюється не тільки і не стільки походження цього терміну, але його сутність, зміст, функції, мета формування і розвитку компетентності, визначаються теоретичні засади, методичні підходи і практичні дії для досягнення компетентності, деталізуються умови, засоби і шляхи цього процесу, акцентуються особливості співпраці на компетентнісній основі з різновіковими суб’єктами навчання і виховання тощо. Дослідники, які працюють в просторі педагогіки, аналізували еволюцію цього поняття, етапи становлення компе­тентнісно орієнтованого підходу в освіті, концептуальне його значення, інструментальне його використання, визначали ключові компетент­ності та їхні характеристики, базові характеристики, сутність поняття та ступінь його універсальності. Однак відсутній аналіз цього поняття, який уможливив би його використання як однієї з базових категорій педагогічної науки.

Методологічний аналіз сутності поняття “компетентність” можна провести на рівнях філософському, загальнотеоретичному та спеці­аль­но науковому за різними підходами – феноменологічним, онто­логіч­ним, гносеологічним, цивілізаційним, холістичним, герме­нев­тич­ним.

За феноменологічним підходом компетентність постає як багатомірне і водночас цілісне явище. На думку переважної більшості дослідників, багатомірність компетентності розкривається через органічне поєднання знань, умінь, навичок, цінностей і ставлення, що уможливлює виявлення щоразу оригінального, притаманного кожній особистості здатності до ефективного виконання дій у конкретному контексті. Воно має процесуальний характер, оскільки рівень компетентності людини змінюється упродовж навчання, отримання життєвого чи професійного досвіду. Цей рівень можна визначити, оцінити, спрямувати динаміку його змін. Власне, цей процес є керованим, його можна змоделювати, прогнозувати, корегувати його перебіг загалом. Однак і параметри його окремих фаз, а відтак і сам процес, можна, не зважаючи на складність, а, можливо, завдяки його компонентності, певним чином вимірювати з урахуванням специфіки означених складників.

Саме в процесуальності, за онтологічним підходом, можливе буття людини, якому притаманне її одвічне прагнення до подолання нових бар’єрів, інтеріоризації знань, що спонукає її до постійної зміни довкілля. Можливо, це не завжди яскраво помітно в окремих особис­тостей, але має стійку виражену тенденцію щодо розвитку людства. Причому процес інтеріоризації знань, власне набуття і розвитку компетентності надзвичайно складний, має багато етапів (схема 1).

 

 

Схема 1. Етапи набуття компетентності

 

Усі кроки алгоритму реалізації кожної ланки здійснюються або не здійснюються під впливом багатьох чинників, що сприяють, «тиснуть» чи нейтральні. Зазвичай такий вплив багатофакторний, саме тому не лише особистості, яка лише формується, а навіть і досвідченим дослідникам складно проаналізувати ситуацію набуття чи розвитку компетентності, особливо у випадку поєднання негативних результатів. Такий аналіз дещо спрощується за допомогою побудови алгоритмів: від найпростіших – для розгляду однофакторного впливу на один елемент ланки ланцюга до надскладного алгоритму – моделі усього процесу формування чи розвитку компетентності особистості. Таке моделювання не менш складне, ніж, наприклад, для прогнозування наслідків ядерної зими.

Алгоритм виконання частини процесу формування чи розвитку компетентності з вибором однієї потреби, формуванням одного елемента, компетенції та його здійсненням і з урахуванням впливу лише одного чинника може бути таким (крок 1: ВП1 – вибір потреби 1; крок 2: ФК1 – формування елемента компетенції 1; крок 3: ЗК1 – здійснення елемента компетенції 1; Ч1 – чинник 1; Л1 – людина перед виконанням ланцюга; Л2 – людина після виконання ланцюга).

Такий алгоритм – простий, адже в ньому передбачається вплив лише одного елемента складного чинника. Наприклад, Ч1 (чинник 1) – спосіб життя сім’ї, який для схеми штучно відокремлено від способу життя найближчого оточення людини та домінуючого в суспільстві. У свою чергу, спосіб життя сім’ї – теж складне утворення, яке формується з підпорядкованих йому елементів (наприклад, характер професійної діяльності, виконання настанов до розпорядку дня, фізичного навантаження тощо). Якщо чинник позитивний для усіх кроків, вони послідовно здійснюються; якщо негативний, алгоритм уже на першому кроці (або на одному з наступних) не здійснюється. Тобто той, хто навчається, може, при всьому бажанні, не визначити необхідну потребу або (на основі потреби) не сформувати компетент­ність, або (знаючи свою потребу і будучи здатним до певної дії – маючи елемент компетентності) не змогти здійснити набутий елемент компетентності.

У реальному житті алгоритм формування компетентності є надскладним нелінійним процесом за участю багатьох складних елементів, що відбувається під багатофакторним впливом змінних чинників у педагогічній системі відкритого типу. Зваживши на надскладність компонентів компетентності, якими є знання, уміння, навички, цінності та ставлення, можна лише все життя наближатися до межі, визначеної як повна компетентність, що уможливлює розуміння необхідності навчання упродовж всього життя, що уособлюється знаменитим змаганням черепахи й Ахілла.

Гносеологічний підхід до розгляду поняття “компетентність” зосереджує увагу на пізнанні його сутності. Насамперед, виходячи з його етимології, що коріниться в латині, яка тривалий час була провідною мовою в просторі наукового спілкування. Воно походить від competereвідповідати, підходити; похідне від нього competens – такий, що підходить, відповідний, належний, здатний, такий, що знає. Власне, це слово характеризує одну з основних якостей людини, що забезпечує її успішне функціонування. Воно глибокофункціональне, і тому шукати першокоріння його застосування марно, бо воно використовується усіма мовами світу. Суб’єктом (носієм) компетентності є, насамперед, людина, яка не лише потенційно здатна, але, насамперед, вільно реалізує цю здатність за викликом зовнішнього середовища чи власною потребою. Однак слід погодитися з тим, що, оскільки існують професійні корпоративні об’єднання (наприклад, педагогів, медичних працівників, інженерів тощо), слід передбачити можливість корпоративної – групової, спільнотної компетентності як її суб’єкта. Найскладніше судити про компетент­ність суспільства загалом, адже вона реалізується надскладним суб’єктом, функціональною системою зі своїми законами існування, до яких аж ніяк не можна застосовувати ті ж методи оцінювання, що й для функціональної системи іншого порядку – людини. Якщо говорити про компетентність суспільства в галузі педагогіки, то, звичайно, її аналіз має відбуватися на відповідному рівні – усієї системи освіти – державної чи національної.

Оскільки про компетентність йдеться лише у випадку наявності у її суб’єкта усіх її складників – знання, умінь, навичок, цінностей, ставлення, закономірним є її розгляд за холістичним підходом, який акцентує цілісний характер цього поняття, цієї якості суб’єкта освітнього процесу, якщо йдеться про педагогічну компетентність. Але не лише цілісність, а й взаємозв’язок і взаємозумовленість усіх його складників, наголошуючи на їх рівнозначності за умов гомеостазу (рівноваги) й ієрархізації при порушенні рівноваги в означеній людській якості та можливості саморегуляції як властивості живої функціональної системи, якою, безперечно, є компетентність. Результати аналізу компетентності в просторі педагогіки за холістичним підходом застерігають від “перекосів” у визначенні пріоритетів при реалізації навчально-виховного процесу. Нині можна зустрітися з категоричними висловлюваннями на кшталт: “Нам не потрібно, щоб діти знали. Потрібно, щоб вони робили!” Але щоб людині діяти, їй, насамперед, слід знати й усвідомити, чому і як слід діяти, бо вона при реалізації компетентності функціонує не на рівні бджоли. А при спокусі педагога зосередитися лише на якомусь складнику компетентності, як на “базовому”, “провідному”, “основному” тощо, слід звернутися до сутності існування функціональ­ної системи за П.К. Анохіним. За порушення означеної рівноваги і тривалого його збереження про якісний процес набуття і розвитку компетентності не може йтися, бо нівелюються основні засади її цілісності.

Цивілізаційний підхід при вивченні сутності компетентності спрямовує дослідника до надбань цивілізацій, що існували або перебувають на початку свого розвитку. А особливо тих, які, не зникаючи з історичних теренів, переживають другу, третю, а то й “- енну” молодість. У цьому випадку можна скористатися своєрідними маркерами. Передусім, етнографічним матеріалом (до якого, зокрема, належать приказки і прислів’я), який прискіпливо формується, широко використовується, ретельно відбирається, зберігається й активно передається наступним поколінням. В якості аргументації цієї тези скористаємося прикладами з таких далеких цивілізаційних просторів: українським фольклором та фактами з історичних документів давнього Китаю про систему обрання чиновників на державну службу.

Про компетентність людини українці в різних життєвих випадках висловлюються позитивно, негативно, з гумором чи ущипливо – так: “Стриже й голить без мила” (про вправного фахівця); “Швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся” (у випадку, коли людина займається тим, у чому некомпетентна); “Хто питає, той не блудить” (про того, хто вміє здобути потрібну інформацію); “Несміливий до роботи” (про ледачого); “Хто знає, як виправити помилку, – розумний; хто знає, як не помилитися, – мудрий” (про не лише знаючого, а й досвідченого); “Знання за плечима не носять” (про можливість скористатися цим багатством у будь-якій життєвій ситуації). Звичайно, добір приказок і прислів’їв, наведений тут, має дещо смаковий характер. Але, враховуючи невичерпний запас мудрості нашого народу, кожний має свій набір доречних висловлювань, які вживаються здавна чи є неологізмами.

Цікавим в контексті цього дослідження є звернення до історії Китаю часів Конфуція, а саме щодо, висловлюючись зрозуміло для сучасної людини, оцінювання рівня посадової компетентності чиновників при їх обранні на державну службу. Насамперед, він мав бути освіченою людиною, що передбачало досконале володіння шістьма уміннями або мистецтвами (лю і): виконувати ритуали, розуміти музику, стріляти з лука, управляти колісницею, читати і, нарешті, рахувати. Вважається, що вже за молодих років сам Конфуцій зумів досить добре опанувати всі шість мистецтв, але продовжував удосконалювати свої знання аж до самої смерті. В “Лунь юй” він стверджує: “Я отримав свої знання не від народження, а лише завдяки любові і цілеспрямованості до оволодіння знаннями”.

Крім цього, претендент на посаду чиновника мав знати напам’ять так званий Конфуціанський Канон, який складався поступово і розпадався на два набори текстів: “П’ятикнижжя” та “Четверокнижжя” (останній став канонічним вже у рамках неоконфуціанства у ХІІ столітті), а з кінця ХІІ століття почало публікуватися “Тринадцятикнижжя”. До “У Цзин” (“П’ятикнижжя”) відносилися “І-Цзін” (Книга Перемін з особливою системою гадання, доповнена коментарями “Десять крил” з космогонічною системою давніх китайців); “Ші-Цзін” (Книга гімнів і пісень); “Шу-Цзін” (Книга записаних легенд, епічний твір з викладом ритмічною прозою легенд про утворення китайського народу та його давню історію); “Лі-цзи” (записи про досконалий порядок речей, правління та обрядів, що регламентують суспільні відносини, релігійні обряди тощо і містять відомості про ідеальну, з точки зору конфуціанства, систему правління давніх царів, про давній календар тощо; “Чунь-Цю” (літопис князівства Лу, в якому є, вірогідно, лаконічна оцінка самого Конфуція подій з точки зору політичної моралі). А ще було “Си шу” (“Четверо­книжжя”) – зведення канонічних текстів, обраних у ХІІ столітті як введення у конфуціанство. Воно складалося з “Лунь Юй”, “Менцзи” і двох розділів “Лі Цзи” (“Да сюе” та “Чжун юн”).

Кандидату в чиновники належало не лише досконало знати напам’ять, але й розуміти означені канони, знати коментарі до них, уміти самостійно їх коментувати, щоразу ситуативно нетрадиційно використовувати, виконувати різні змінювані завдання (на кшталт перенесення повного глечика під оглушливі звуки канонади).

Отже, на компетентності в сучасному розумінні цього терміну в Давньому Китаї добре розумілися, вибудовували своє повсякдення з огляду на необхідність володіння нею і, що найголовніше, про що свідчить хоча б наявність такої країни, як Китай, на сучасній карті світу, успішної її реалізації на всіх рівнях життя суспільства.

Детерміністський підхід уможливлює визначення причинно-наслідкових зв’язків формування і розвитку компетентності, здійснити квантифікативний (кількісний) його аналіз, встановити взаємозв’язки між його складовими. За його допомогою, зокрема, визначають характеристику компетентності загалом та її кожного складника; встановлюють закономірності взаємозв’язку її кількісних параметрів (за можливості вимірювання за певними маркерами) та шляхи і методи моніторингу рівня компетентності; здійснюють поточний та довгостроковий аналіз стану компетентності особистостей, професій­них груп, формулюють судження про загальний рівень компетентності спільнот; розробляють короткостроковий та перспективний прогнози кількісної характеристики компетентності. Саме в цьому контексті набуває актуальності похідне від компетентності поняття компетенції. Як зазначає Н.М. Бібік, компетенція, на відміну від компетентності як особистісного утворення, є відчуженою від суб’єкта, наперед заданою соціальною нормою освітньої підготовки учня, вчителя, іншого спеціаліста, яка необхідна для його якісної продуктивної діяльності в певній сфері. Результатом набуття компетенцій є компетентність, яка передбачає особистісну характеристику, ставлення до предмета діяльності. Компетенції виводяться як реальні вимоги до засвоєння учнями (студентами) сукупності знань, способів діяльності, досвіду ставлення до певної галузі, якостей особистості, яка діє в певному соціумі. Вони втілені в Державних стандартах освіти, в програмах, критеріях навчальних досягнень, освітньо-кваліфікаційних характерис­тиках підготовки вчителя тощо. Ознакою компетенцій є їх специ­фічний предметний або загальнопредметний характер, що дає змогу визначити пріоритетні сфери формування (освітні галузі, навчальні предмети, змістові лінії).

Насамкінець, узагальнюючи отримані дані та користуючись герменевтичним підходом, стає можливим сформулювати поняття компетентності з акцентом на його сутності (дедуктивне визначення) і сформувати його індуктивний ряд: компетентність – цілісне і водночас багатомірне явище життєдіяльності людини, яке розкривається через знання, уміння, навички, цінності і ставлення особистості, групи людей, професійної спільноти і, зрештою, суспільства загалом.

Здійснений методологічний аналіз поняття “компетентність” уможливлює його розуміння як категорії педагогіки завдяки відповідності таким критеріям:

·   онтологічний: з часу існування людства здатність людини, що уможливлювала успішне перетворення навколишнього середовища, мало сенс компетентності;

·   лінгвістичний критерій: у мовах народів світу наявні слова, які характеризують здатність людини до дії в конкретних умовах задля забезпечення її творчої діяльності;

·   діяльнісний: щодення характеризується неодмінним застосу­ван­ням компетентнісних якостей людини;

·   когнітивний: відбувається постійне продукування людством знання про кормпетентність – ідей, гіпотез, концепцій, законів, закономірностей, принципів, теорій, методів, методик;

·   епістемологічний: компетентність є предметом постійного й різнобічного та різнорівневого вивчення фундаментальних наук (педа­го­гіка, психологія, соціологія, інформатика тощо) і будь-яких навчаль­них дисциплін, розглянутих у “вузькому”, прикладному аспекті, що уможливлюють розвиток людини та її творчу діяльність [8].

 

Висновки

1.  Поняття “компетентність” має значення категорії педагогіки і може використовуватися у цій якості в усіх її галузях – у наукових дослідженнях, при визначенні напрямку розвитку освітньої системи, у повсякденній практичній педагогічний діяльності.

2.  Необхідний подальший аналіз поняття компетентності за різними підходами на різних методологічних рівнях, що уможливить ефективність його використання.

 

Прочитайте уривки, написані різними авторами. В чому Ви згодні з думками, а в чому ні? Аргументуйте свою позицію.

 

ЦЕ ЦІКАВО

 

...якщо діти зростають в атмосфері ворожості, вони звикають битися;

...якщо діти зростають в атмосфері критиканства, вони вчаться у всьому й у всіх знаходити недоліки;

...якщо з них часто глузують, вони стають надмірно сором’язливими;

...якщо дітей постійно звинувачувати і соромити,  у них з`являється комплекс провини;

...якщо до дітей ставитися терпляче, вони теж будуть терплячими;

...якщо відчуватимуть підтримку,  будуть упевненими;

...якщо бачать вдячність, самі вчаться бути вдячними;

...якщо дітей оточує справедливість, вони також вчаться бути справедливими;

...якщо відчувають себе в безпеці, вчаться довіряти;

...якщо дітей хвалять, вони звикають подобатися самі собі;

...якщо діти відчувають дружнє ставлення, вони починають вірити, що їх люблять.

 

Візміть педагогічну енциклопедію, підручники з історії педагогіки і проставте дати життя та національну приналежність філософів, мислителів, педагогів, які зробили значний внесок у розвиток гуманістичної педагогічної думки: Сократ, Платон, Аристотель, Плутарх, Сенека, Квінтиліан, Конфуцій, Авіценна, Іоан Златоуст, Т. Мор, Т. Кампанелла, Ж.-Ж.Руссо, Д. Локк, Р. Спенсер, Р. Оуен, І. Кант, Г. Гегель, Л.М. Толстой, Я.А. Коменський, І.Г. Песталоцці, А. Дистервег, К.Д. Ушинський, А.С. Макаренко, П.П. Блонський, С.Т. Шацький, В.О. Сухомлинський, Ш.О. Амонашвілі, В.Г. Кремень, П.Ф. Паламарчук.

 

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Clipart_School_Free_34

1.6. БЛОК-СХЕМИ

 

Головні засади гуманізації освіти

 

 

Розробіть заняття “Головні засади гуманізації освіти”.

 

Цінності  педагогіки співпраці (за Ш.О. Амонашвілі)

 

Створіть свою таблицю цінностей педагогіки співпраці.

 

Зміна завдань педагога під час переходу

від традиційної парадигми освіти до гуманістичної

 

Проаналізуйте зміну завдань педагога під час переходу від традиційної парадигми освіти до гуманістичної і визначте для себе:

Ви згодні повністю (зафарбуйте зеленим маркером);

Ви згодні частково (зафарбуйте жовтим маркером);

Ви не сприймаєте зовсім (зафарбуйте червоним маркером).

Закінчивши роботу над текстом, подивіться, який колір домінує, це допоможе визначити, яким ідеям Ви надаєте перевагу.

 

Видатні педагоги про ціннісні орієнтації вчителя

(за Н.А. Асташовою)

 

Видатні педагоги

Цінності орієнтації

 

соціально-культурні

професійно-педагогічні

особові

Костянтин Дмитрович Ушинський

Людина

любов до Батьківщини,

народність, відчуття

переконаність знання, психологічний акт

моральність, доброта, справедливість, краса

Лев

Миколайович

Толстой

Людина

Вітчизна, культура, мистецтво

любов, творчість, відповідальність

любов, свобода, доброта

Василь

Васильович

Розанців

Особа

земля, духовність

віра, свобода, творчість

краса, любов

Антон

Семенович

Макаренко

щастя людини, особа, творча праця, оптимізм

колектив, педагогічна єдність, вимога, захищеність, педагогічна майстерність

краса, пошана, відповідальність, любов

Василь

Олександрович

Сухомлинський

відчуття людини, праця, природа

спілкування, любов до дітей, педагогічна етика

щирість, доброта, краса

 

Ознайомившись з таблицею “Видатні педагоги про ціннісні орієнтації вчителя”,  розробіть власну.

 

Наведіть приклади, які ілюструють ознаки неготовності викладача до гуманної взаємодії. Приклади можуть бути з власного педдосвіду, фрагменти з життя, з практичної діяльності, літератури, кінофільмів, інтернет-джерел.

 

 

Наведіть приклади здійснення гуманізацї.

 

Професійні компетентності, потрібні викладачам

для реалізації гуманістично орієнтованої діяльності

 

Придумайте запитання до схеми “Професійні компетентності, потрібні викладачам  для реалізації гуманістично орієнтованої діяльності”.

Поміркуйте після ретельного вивчення схеми, що в ній можна змінити, прибрати, додати. Аргументуйте Вашу думку.

 

Принципи, потрібні для реалізації гуманістичного

навчання і виховання студентів

 

Наведіть приклади успішної оптимальної реалізації принципів гуманістичного навчання і виховання студентів.

 

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: ДУМКА ВЧЕНОГО

1.7. НАУКОВЦІ ПИШУТЬ

 

В.Г. КРЕМЕНЬ

 

“Сучасний глобальний світ це світ масової культури, економізації буття, пріоритету спо­живчих, а не духовних потреб, інтенсивного впро­вадження інформаційних технологій, заміни “живого” спілкування інтернетом, удосконаленого маніпулювання свідомістю, що призводить до знецінення особистості, динаміка політичного життя загострює з новою силою проблему людини. Безпосередня причина звернення сьогодні до цього питання це перспективи, часом зовсім близькі, але частіше більш віддалені, таких впливів на людину, котрі здатні викликати в ній глибокі й радикальні зміни, причому не завжди позитивні. Адже людина масового суспільства нереалізована як творча осо­бистість. Вона не знає і не виконує найголовнішого завдання просуватися шляхом само­створення. Вона не олюднює, не одухотворяє, оскільки людина маси (натовпу, общини, безликого колек­тиву) не має справжньої особистісності (“Я”). Ось чому сьогоднішнє виховання, суспільне і домашнє, повинно передбачати створення середовища, сприятливого для випробування індивідом власних можливостей як особистості. В підсумку, здійснивши вибір, людина сама, усвідомивши своє покликання бути центром всесвіту, повинна зайнятись самоство­ренням. Для вирішення цієї проблеми потрібно з’ясувати специфіку нашої цивілізації як здійсне­ного проекту існування людини.

Поза багатьма характеристиками, сучасну циві­лізацію називають техногенною, оскільки в її роз­витку вирішальну роль відіграє постійний пошук і застосування нових технологій. І не лише вироб­ничих, котрі забезпечують економічне зростання, але й технологій соціального і політичного управ­ління. Особливе місце займають цінності інновацій і прогресу, які органічно пов’язують з пріоритет­ною цінністю науки. Одночасно наука, освіта, технологічний прогрес і глобальний ринок породжують новий спосіб мислення і життя, змінюють і пере­творюють традиційну культуру і спосіб пізнання.

Техногенна цивілізація дала людству величезну кількість досягнень. Науково-технічний прогрес і економічне зростання призвели до нової якості життя, забезпечили все більш зростаючий рівень споживання, медичного обслуговування, продов­жили тривалість життя. Але одночасно техногенна цивілізація привела до глобальних криз, серед яких чільне місце належить антропологічній. Про неї багато говорять, пишуть, дискутують, вона має багато проявів і тенденцій. Серед них потрібно виділити небезпеку зміни генофонду людства, оскільки дія природних факторів з його збереження в людському суспільстві дуже обмежена. Другий значний індикатор антропологічної кризи зростаючий тиск на людину стресових навантажень. Сучасне життя з його швидкоплинними соціальними ситуаціями, нестабільністю, загостренням конкуренції у всіх галузях діяльності включає, “занурює людину в шеренгу стресових станів”. Третьою групою факторів, загострюючих антропологічну кризу, висту­пають сучасні тенденції до переконструювання біологічної основи людини. Вони сформувалися в руслі досягнень генетики і розроблених біо­технологій. В свою чергу, розшифрування генома людини в принципі від­криває можливості посилити розумові та фізичні здібності людини.

Всі ці та інші відкриття і знахідки в контексті техногенної цивілізації загострюють проблему людини. Людина завжди була проблемою. Але виникла ситуація, коли в результаті багатовікової високоінтелектуальної роботи людства виникла загроза його існуванню. Вихід із цієї ситуації – перехід до нової парадигми розвитку, технології; не економіка, а людина в її новій якості стане метою і смислом прогресу. Так виникає і стверджується людино­центризм нова стратегія  поступу суспільства, в основі якої не накопичення матеріальних благ і цінностей, а орієнтація на цінності духовні, на знання, культуру, науку, без яких життя втрачає смисл і перспективу. Поняття людиноцентризму сповнене глибокого філософського змісту. Цим словом визначаються різноманітні й одночасно концептуально спрямовані відтінки філософської думки, об’єктом яких є людина. Тілесність, обдарованість, духовність, освіченість, егоїзм, розумність, аморалізм, цілеспря­мованість все це, не зважаючи на свою супе­речність, є фрагментами постійно мінливої картини буття людини, які розкривають її нові аспекти, але не вичерпують нескінченного змісту” [24].

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Знак вопросаЯкі у Вас виникли почуття під час ознайомлення з текстом? Що вразило і що візьмете до скриньки педагогічних знахідок?

 

 

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: 4368 (2)

1.8. МОЇ РОЗДУМИ

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

___________________________________________________________________

 

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: БЛОК ТЕСТИ

1.9. БЛОК-ТЕСТ

 

1. Розкрийте сутність поняття “гуманізм” (із запропонованих відповідей виберіть  правильні та підкресліть їх):

а) це система ідей і поглядів на людину як на найбільшу соціальну цінність, створення умов для її повноцінного життя, фізичного та духовного розвитку;

б) це система ставлення людини до інших людей, природи, тварин, світу в цілому, до самого себе;

в) це система переконань, що визнає цінність людини як особистості, її право на свободу, щастя, розвиток  власних здібностей, вважає благо людини критерієм оцінки моральних інститутів, а принципи рівності, справедливості, людяності  нормою стосунків між людьми;

г) ворожість до інакомислення та культ сили, потрібний для побудови “світлого майбутнього”.

2. Із запропонованих нижче понять виберіть ті, що розкривають поняття “гуманізація освіти”:

а) єдність загальнокультурного, морального і професійного розвитку людини;

б) процес створення умов для самореалізації, самовизначення особистості студента в просторі сучасної культури, створення у вищому навчальному закладі гуманітарної сфери, що сприяє розкриттю творчого потенціалу особистості, формування ціннісних орієнтацій, моральних якостей з подальшою їхньою актуалізацією в професійній громадській діяльності;

в) процес, спрямований на засвоєння особистістю гуманітарного знання, гуманітарного потенціалу кожної галузі знань, яку вивчають, на присвоєння особистістю загальнозначущих цінностей кожної галузі знань;

г) один із нових соціально-педагогічних принципів, який відображає спрямованість розвитку освіти на гуманні стосунки в суспільстві як загальнолюдську цінність.

3. На чому ґрунтується К.Д. Ушинський, розглядаючи педагогіку як мистецтво і як науку? (Виберіть правильну відповідь)

К.Д. Ушинський розробляв основи педагогіки як науки, але разом з тим стверджував, що педагогічна наука є мистецтвом. Він зазначав: “...педагогіка буде, звичайно, першим, вищим з мистецтв, бо вона прагне задовольнити найбільшу з потреб людини й людства − їхнє прагнення до вдосконалень у самій людській природі: не до вираження довершеності на полотні або в мармурі, а до вдосконалення самої природи людини, її душі й тіла, а вічно передуючий ідеал цього мистецтва є довершена людина”:

а) К.Д. Ушинський неправий, оскільки педагогіка це лише мистецтво, у ній немає жодних закономірностей, а виховання − це непередбачуваний, неалгоритмізований процес, де кожен педагог діє так, як йому підказує його власна інтуїція;

б) педагогіка, як і будь-яка інша наука, формує і теоретично систематизує об’єктивні знання про виховання, яке є предметом її вивчення. А застосування цих закономірностей у практичній діяльності є мистецтвом, оскільки педагог має враховувати значну кількість чинників, що впливають на результативність виховання; педагог суб’єктивно застосовує ці закономірності;

в) К.Д. Ушинський неправий, тому що педагогіка − це лише теоретико-прикладна наука, яка вивчає загальні закономірності виховання. Мистецтво передбачає художньо-образну форму відображення особистістю дійсності;

г) правильної відповіді немає.

4. Чи не суперечить запропоноване твердження суті процесу виховання: якщо молоді люди не можуть зрозуміти старше покоління, то й не можна впливати на них?

“Молоді дуже важко зрозуміти батьків, старших людей. Адже між ними пролягли роки. Дорослі найчастіше вже прожили більшу частину життя їхнє ставлення до нього залежить від того, як вони прожили ці роки, як живуть тепер”? (виберіть правильну відповідь):

а) дійсно, кожне нове покоління живе в інших умовах, іноді воно не розуміє старших, але кожне наступне покоління спирається на те, що вже створене до нього, вдосконалює його, а не лише йде шляхом спроб і помилок. Якби молоде покоління зовсім не спиралося на життєвий досвід попередніх поколінь, не розуміло б його, суспільство тупцювало б на місці, відкриваючи знову й знову давно відоме. Отже, виховання, з одного боку, спрямоване на передавання суспільно-історичного досвіду наступним поколінням, а з іншого на цілеспрямоване управління процесом розвитку особистості, що, у свою чергу, призводить до розвитку суспільства;

б) у молоді дійсно незначний досвід, тому вона має беззасте­режно дотримуватися вимог, які висувають старші члени суспільства, адже тільки оволодівши всім тим, що накопичено людством, можна вносити щось нове. Запропоноване твердження суперечить суті виховання;

в) виховання взагалі непотрібне, оскільки воно передбачає насилля над особистістю. Старші члени суспільства мають лише створити умови для розвитку підростаючого покоління відповідно до їхніх особистих потреб. Тому молоді немає потреби розуміти старше покоління, молодь має сама формувати свої погляди, цінності, типові для свого покоління, а не слухати старших,  які жили за інших умов;

г) правильної відповіді немає.

5. Обґрунтуйте заклик В.О. Сухомлинського до батьків пам’ятати про те, що “маленька зернина, посіяна в людські душі в роки раннього дитинства, стає в зрілі роки могутнім деревом. Усе залежить від того, яку зернину посіяно і в який грунт” з погляду концепції формування особистості (виберіть правильну відповідь):

а) твердження В.О. Сухомлинського ілюструє соціальну концепцію розвитку особистості, оскільки тут звертається увага на те, що розвиток особистості залежить від соціальних факторів (середовища – “грунт, в який посіяна зернина” і виховання −  “маленька зернина, посіяна в людські душі у роки раннього дитинства”);

б) В.О. Сухомлинський правильно зазначає, що розвиток дитини, як фізичний, розумовий, так і соціальний, багато в чому залежить від того, як на неї впливали в ранньому дитинстві, наскільки цілеспрямо­ваним був цей вплив, адже саме в цей період закладаються основи моральності дитини, розвивається її емоційно чуттєва сфера, формуються звички, які в пізнішому віці буде важко змінювати. Цей вплив залежить і від того, в якому середовищі перебуває дитина, які в неї задатки. Заклик В.О. Сухомлинського образно ілюструє генетико-соціальну концепцію розвитку людини;

в) В.О. Сухомлинський неправий, оскільки соціалізація особис­тості залежить лише від того, в якому середовищі перебуває дитина, як на неї впливають батьки, особистісні якості дитини не впливають на її розвиток;

г)правильної відповіді немає.

6. Виберіть принцип виховання, який передбачає виявлен­ня глибокої поваги до людини; визнання природного права кожної особистості на свободу, соціальний захист, розвиток здібностей і вияв індивідуальності, самореалізацію фізичних, психічних і соціальних потенцій; виховання у молоді почуттів гуманізму, милосердя, доброчинності:

а) принцип індивідуалізації та диференціації виховання.

б) принцип єдності виховання і життєдіяльності.

в) принцип гуманізації виховання.

г) принцип демократизації виховання.

7. Виберіть принцип виховання, який має забезпечувати єдність загальнолюдських і національних цінностей, національну спрямованість виховання, оволодіння духовними багатствами свого народу мовою, традиціями, звичаями, національно-етнічною культурою; виховання шанобливого ставлення до національних надбань тих народів, які проживають в Україні:

а) принцип етнізації виховання;

б) принцип культуровідповідності виховання;

в) принцип народності виховання;

г) принцип гуманізації виховання.

8. Розкрийте зміст поняття “культура поведінки” (виберіть правильну відповідь):

а) сформована система наукових знань, що передбачає оволодін­ня сукупністю норм, правил поведінки, встановлених або санкціоно­ваних державою; готовність дотримуватися цих норм і правил;

б) сформована система наукових знань, спрямованих на пізнання процесів і результатів взаємодії людини, суспільства і природи; відповідальність за природу як національну і загальнолюдську цінність, основу життя;  готовність до природоохоронної діяльності;

в) засвоєння особистістю моральних норм, принципів, категорій, ідеалів суспільства на рівні власних переконань, дотримання їх як звичних форм особистої поведінки;

г) система повсякденної поведінки, відповідно до норм і правил життя, що характеризується умінням знаходити правильний тон у спілкуванні з людьми.

 

Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: Описание: CLIPART_OF_31983_SMJPG

1.10. ДІАГНОСТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ

 

ТЕСТ “ВИЗНАЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ”

 

 

Твердження

Варіанти відповідей

А

Б

В

1

Найбільше задово-лення я отримую від:

А схвалення моєї роботи;

В відчуття того, що робота зроблена добре;

С відчуття того, що мене оточують друзі

 

 

 

2

Якби я грав у футбол (волейбол, баскетбол), то я хотів би бути:

А тренером, що розробляє тактику гри;

В відомим гравцем;

С обраним капітаном команди

 

 

 

3

По-моєму, кращим педагогом є той, хто:

А