Агроосвіта	АГРОХІМІЯ Електронний підручник
Головна Теоретичні відомості Тести Глосарій Додатки Список використаних джерел Укладачі	ГЛОСАРІЙ
	А Б В Г Ґ Д Е Є Ж З И І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ь Ю Я А АБСОРБЦІЯ – поглинання речовин з газової суміші або рідини абсорбентами. АВТОТРОФИ – мікроорганізми, джерелом вуглецю для яких є вуглекислота. АГРЕГАТ ҐРУНТОВИЙ – природна складна ґрунтова окремість, яка утворилась з елементарних ґрунтових часток (мікроагрегат) або мікроагрегатів (макроагрегат) внаслідок їх злипання та склеювання під впливом фізичних, хімічних, фізико-хімічних та біологічних процесів. АГРЕГАЦІЯ – процес утворення агрегатів під впливом як різних природних ґрунтових процесів (фізичних, хімічних та біологічних), так і механічного та хімічного обробітку ґрунту. АГРОБІОЦЕНОЗ – угруповання організмів (рослин, тварин), штучно створене людиною, фактично штучний біоценоз нездатний до тривалого самостійного існування. АГРОФІТОЦЕНОЗ – угруповання рослин, штучно створене, підтримуване і регульоване людиною. АГРОХІМІЧНІ КАРТОГРАМИ – план землекористування в масштабі, на яких забарвленням виділяють площі полів і їх ділянок з різними групами (класами) ґрунтів за кислотністю, вмістом рухомих форм поживних речовин і іншими показниками. АГРОХІМІЯ – наука, яка вивчає питання взаємовідносин між ґрунтом, рослиною та добривом в цілях підвищення врожаю с.-г. культур та поліпшення його якості. АГРОЦЕНОЗ – створене людиною для отримання сільгосппродукції біотичне угруповання рослин, тварин, грибів і мікроорганізмів. АДСОРБАТ – речовина, яка адсорбована на поверхні розділу фаз. АДСОРБЦІЯ – вбирання будь-якої речовини з газоподібного середовища або розчину поверхневим шаром рідини або твердого тіла; відбувається під дією молекулярних сил поверхні адсорбенту. АЕРАЦІЯ ҐРУНТУ – надходження повітря, особливо кисню, з атмосфери. АЗОТ ЗАГАЛЬНИЙ – тривіальний вираз, який означає валовий вміст азоту в ґрунті. АЗОТФІКСАЦІЯ БІОЛОГІЧНА – процес засвоєння молекулярного азоту і побудови з нього азотистих сполук мікроорганізмами. АКТИНОМІЦЕТИ – група прокаріотів, які утворюють міцелій, широко розповсюджений у всіх ґрунті. Відіграють велику роль у мінералізації різноманітних органічних речовин. АКТУАЛЬНА (АКТИВНА) КИСЛОТНІСТЬ ҐРУНТУ – кислотність ґрунту, яка обумовлена наявністю в ґрунтовому розчині іонів водню. АМІАК – безбарвний газ з характерним різким запахом і їдким смаком. АМІАЧНА ВОДА – сполука аміаку з водою, яка утворюється розчиненням аміаку у воді. АМІНОКИСЛОТИ ҐРУНТУ – частина органічних речовин, яка представлена в ґрунті. "вільними", що переходять у витяжку органічних розчинників (спирти та ін.) та "гідролізованими" амінокислоти, які витягуються з ґрунту, при його обробці сильними кислотами в автоклаві. АМОНІФІКАЦІЯ – процес розкладу органічних азотистих речовин з виділенням аміаку. АНАБІОЗ – стан спокою у організмів, який характеризується оборотною зупинкою або значним уповільненням процесів життєдіяльності. АНАЕРОБІОЗ – життя за відсутності вільного кисню. АНАЛІЗ ГРАНУЛОМЕТРИЧНОГО ҐРУНТУ – визначення вмісту в ґрунті, різних за розміром механічних елементів (часточок), %. АТМОСФЕРНІ ОПАДИ – вода в рідкому чи твердому стані, що випадає з хмар чи безпосередньо з повітря на земну поверхню та предмети. Б БАЛАНС ВОДНИЙ – співвідношення між кількістю води, що надходить, і тією, що витрачається з ґрунту за певний відрізок часу. БІЛКИ – складні високомолекулярні природні органічні речовини, що складаються з амінокислот, сполучених пептидними зв'язками. БІОГЕОЦЕНОЗ – взаємообумовлений комплекс рослинних угруповань (фітоценоз), тваринного світу (зооценоз) та неживих компонентів на відповідній території земної поверхні, пов'язаних між собою обміном речовин і енергії. БІОЛОГІЧНА ПРОДУКТИВНІСТЬ – кількість біомаси, відтвореної організмами біоценозу за одиницю часу (напр.: кг/га за рік). БІОЛОГІЧНЕ ВИВІТРЮВАННЯ – механічне подрібнення і біологічна зміна ґрунтотворних порід в результаті життєдіяльності рослин і тварин. БІОЛОГІЧНЕ ПОГЛИНАННЯ – засвоєння рослинами та мікроорганізмами в процесі життєдіяльності елементів живлення з ґрунту та повітря і переведення їх в органічні сполуки свого тіла, в складі яких вони й закріплюються (поглинаються) ґрунтом. БІОЛОГІЧНИЙ ВИНОС – вміст елементів живлення у всій біомасі рослин (у надземних органах і кореневій системі) характеризує загальну їх потребу в елементах живлення. БОНІТЕТ ҐРУНТУ – сумарний показник родючості і властивостей ґрунту, виражений в балах. БОНІТУВАННЯ ҐРУНТУ – порівняльна оцінка ( в балах) якості г. як засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві, основана на обліку властивостей ґрунту і рівня урожайності. Потрібна для економічної характеристики земель. БУЛЬБОЧКОВІ БАКТЕРІЇ – бактерії, що перетворюють аміак і амонійні солі в нітрати; аеробні, грамнегативні, рухливі (мають джгутики); мешкають в ґрунті та водоймищах. БУФЕРНІСТЬ ҐРУНТОВИХ РОЗЧИНІВ – складає частину буферності ґрунту і залежить від наявності в розчинах іонів Nа, К, Са, Мg, СО3 та НСО3, розчиненої СO2 і т.д. БУФЕРНІСТЬ ҐРУНТУ – здатність ґрунту зберігати реакцію середовища (рН), протистояти дії кислот і лугів. В ВАПНО – оксид кальцію – СаО. ВАПНУВАННЯ – спосіб хімічної меліорації кислих ґрунту з метою заміни в поглинальному комплексі обмінних іонів водню та алюмінію на іони кальцію. ВБИРНА ЗДАТНІСТЬ ҐРУНТУ – здатність ґрунту затримувати ті чи інші речовини із навколишнього середовища. Ґрунт поглинає воду, гази, пари, розчинені речовини, суспензії, масла, фарби, мікроорганізми, молекули і окремі іони, міцели. За схемою К.К.Гедройця розрізняють такі види вбирання: механічне, фізичне, фізико-хімічне, хімічне та біологічне. ВИВІТРЮВАННЯ – сукупність змін, які відбуваються з гірськими породами і мінералами, що їх складають, в термодинамічних умовах земної поверхні під впливом природних факторів. Розрізняють: фізичне, хімічне та біологічне. ВИПАРОВУВАННЯ СУМАРНЕ – процес переходу газоподібної вологи в атмосферу в результаті транспірації рослин і фізичного випаровування. ВИПАРОВУВАННЯ ФІЗИЧНЕ – в ґрунтознавстві процес випаровування вологи з відкритої поверхні ґрунту або поверхні рослин (без урахування транспірації рослинами). ВИТЯЖКА ВОДНА – фільтрат водного розчину, який одержано після збовтування ґрунту з дистильованою водою. ВІВІАНІТ – мінерал з групи нормальних фосфатів. Продукт ґрунтоутворення у відновлювальних умовах. Характерний для та деяких заплавних ґрунтів. ВОДНЕВИЙ ПОКАЗНИК – рН, від'ємний десятинний логарифм концентрації іонів водню (г-іон/л) в даному розчині: рН=-lgСН+. ВОДНИЙ РЕЖИМ ҐРУНТУ – сукупність явищ, що визначають надходження, переміщення, витрату й використання рослинами ґрунтової вологи. ВОДНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТУ – властивості ґрунту, які визначають поведінку ґрунтової вологи. До них відносяться: вологоємність, водопроникність, водопідіймальна здатність, гігроскопічність та ін. ВОДОПРОНИКНІСТЬ ҐРУНТУ – здатність ґрунту пропускати через себе воду. Залежить від гранулометричного складу, збагачення ґрунту колоїдами, складу обмінних катіонів і ін. ВОЛОТЬ – складне суцвіття, бічні гілочки якого замість окремих квіток несуть прості або гіллясті китиці. Г ГЕТЕРОТРОФИ – мікроорганізми, які отримують вуглець з органічних сполук. ГІГРОСКОПІЧНІСТЬ ҐРУНТУ – здатність ґрунту сорбувати на поверхні своїх часточок пари води з навколишнього повітря. ГІДРАТАЦІЯ – утворення оболонки з орієнтованих молекул води навколо іонів, молекул та колоїдних часточок, які знаходяться в розчині, а також навколо твердих часточок ґрунту при доторканні їх до води. ГІПС – водна сірчанокисла сіль кальцію - СаSO4 2H2О. ГІПСУВАННЯ – хімічна меліорація солонців шляхом внесення в них гіпсу з метою заміни поглиненого натрію на кальцій. ГНІЙ – суміш посліду або кізяка з підстилкою, що використовується як місцеве органічне добриво. ГОСПОДАРСЬКИЙ ВИНОС – кількість елементів живлення, що знаходиться в основній і побічній продукції врожаю. ГРАВІЙ – частка ґрунтова елементарна, обкатаний уламок породи, діаметром більше 2 мм (за В.В.Охотіним) або розміром 1-3 мм (за Н.А.Качинським). ГРАНУЛОМЕТРИЧНИЙ СКЛАД – кількісний розподіл зерен (грудок, шматків) за класами крупності. Ґ ҐРУНТОВИЙ РОЗЧИН – це рідка фаза ґрунтів, яка містить ґрунтову воду, розчинені в ній солі, органічні та органо-мінеральні сполуки, гази й колоїдні золі. ҐРУНТ – самостійне природно-історичне органо-мінеральне тіло, що виникло у поверхневому шарі літосфери Землі в результаті тривалого впливу біотичних, абіотичних і антропогенних факторів, має специфічні генетико-морфологічні ознаки і властивості, що створюють для росту і розвитку рослин відповідні умови. ҐРУНТОВИЙ КОЛОЇДНИЙ ПОГЛИНАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС – комплекс необоротно зв'язаних між собою мінеральних (глина) та органічних (гумус) колоїдів, де мінеральні колоїди втрачають всі свої позитивні та негативні валентності на необоротне поглинання гумусу. Органічні колоїди в складі комплексу відіграють подвійну роль: покриваючи глинисті часточки, вони перетворюють породу в ґрунт і обумовлюють обмінне поглинання катіонів, сумарною кількістю яких визначається ємкість поглинання ґрунту. ҐРУНТОВИЙ ПРОФІЛЬ – вертикальний розріз від поверхні ґрунту до материнської породи. ҐРУНТОУТВОРЕННЯ – це складний природний процес утворення ґрунтів із гірських порід, їхній розвиток, функціонування і еволюція під дією комплексу чинників ґрунтоутворення. ҐРУНТОУТВОРЕННЯ – процес формування ґрунту в результаті взаємодії організмів та продуктів їх життєдіяльності з материнськими породами та продуктами їх вивітрювання в умовах певного клімату, рельєфу та часу. Д ДЕГІДРАТАЦІЯ МІНЕРАЛІВ – процес втрати мінералами зв'язаної води. ДЕГРАДАЦІЯ ҐРУНТІВ – поступове погіршення властивостей ґрунту, яке викликане змінами умов ґрунтоутворення в результаті природних причин або нераціональної господарської діяльності людини, що супроводжується зменшенням вмісту гумусу, руйнуванням структури та зниженням родючості ґрунту. ДЕНІТРИФІКАЦІЯ – процес відновлення мікроорганізмами окислених форм азоту в ґрунті до газоподібних оксидів і молекулярного азоту. ДОБРИВА МІНЕРАЛЬНІ – добрива, які містять макро- та мікроелементи в неорганічній формі. ДОБРИВА ОРГАНІЧНІ – добрива, які містять поживні речовини у вигляді органічних сполук (гній, торф, компости, гноївка, пташиний послід, зелене добриво, відходи цукрового, шкіряного, рибного виробництва, міське сміття). ДОБРИВА ПОБІЧНОЇ ДІЇ – використовують головним чином не для поліпшення умов живлення рослин, а для поліпшення властивостей ґрунту, зміни реакції ґрунтового розчину і посиленого процесу мобілізації в ґрунті запасів поживних елементів. Наприклад, вапнякові добрива і гіпс поліпшують фізичні властивості ґрунтів. ДОБРИВА ПРЯМОЇ ДІЇ – містять необхідні рослинам поживні елементи і виявляють позитивний вплив на живлення сільськогосподарських культур. До них відносяться азотні, калійні, комплексні добрива та ін. ДОБРИВА – органічні та мінеральні речовини, які вносяться в ґрунт для поліпшення живлення і підвищення врожаю с.-г. культур. ДОЗА ДОБРИВ – кількість добрив, внесених за один раз, називають. ДОЛОМІТ – мінерал з групи безводних карбонатів. Формула СаМg(СО3)2. Вапняне добриво, використовують на кислих ґрунтах. ДОСЛІД – відтворення якого-небудь явища або спостереження за новим явищем у певних умовах з метою вивчення, дослідження ДОСЛІД ВЕГЕТАЦІЙНИЙ – вирощування рослин в спеціальних посудинах у вегетаційному будиночку, на відкритих або закритих сіткою майданчиках, в теплицях та фітотронах для вирішення агрохімічних та фізіологічних питань. ДОСЛІД ПОЛЬОВИЙ – метод дослідження в польових умовах, який має за мету виявлення кількісного або якісного впливу добрив або агротехнічних прийомів на врожай с.-г. культур та параметри стану ґрунту. Е ЕВТРОФІКАЦІЯ – це збагачення вод елементами живлення, насамперед азотом і фосфором, антропогенним або природним шляхом. ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ – будь які елементи, умови зовнішнього середовища (абіотичні, біотичні, антропогенні), що впливають на живі організми. ЕЛЕМЕНТ ЖИВЛЕННЯ – це елементи, необхідні для росту і розвитку рослин. ЕЛЕМЕНТИ ЗОЛЬНІ – хімічні елементи, що входять до складу попелу рослин та тварин. Звичайно це всі елементи, які можуть знаходитись в рослинах і тваринах, крім вуглецю, водню, кисню та азоту; останні не входять до складу попелу, бо вивітрюються при сухому спалюванні. ЕЛЮВІЙ – продукти руйнування (вивітрювання) корінних порід, які залишаються на місці свого утворення. ЕРОЗІЯ – процеси руйнування. Є ЄМНІСТЬ ВБИРАННЯ КАТІОНІВ ҐРУНТУ – це максимальна кількість обмінних катіонів, що можуть бути ввібрані ГВК, виражена в мілімолях (мг-екв) на 100 г ґрунту. ЄМНІСТЬ ОБМІНУ КАТІОНІВ – загальна кількість катіонів, які утримуються в ґрунті і здатні до заміщення на інші катіони, вираховується в мг-екв на 100 г ґрунту. ЄМНІСТЬ ПОГЛИНАННЯ – кількість молекул або іонів, які може утримати ґрунт. Ж ЖИВЛЕННЯ НЕКОРЕНЕВЕ – живлення рослин мінеральними солями через надземні органи. ЖИВЛЕННЯ РОСЛИН – процес поглинання і засвоєння рослинами поживних речовин, необхідних для підтримання їх життєдіяльності. ЖИРИ – велика група органічних сполук, які, з фізичного погляду, мають меншу від одиниці питому вагу і, як правило, розчинні в неполярних органічних розчинниках, як правило не розчиняються у воді, і під звичайним тиском їх не можна перегнати, не розклавши. З ЗАПАС ВОЛОГИ В ҐРУНТІ – абсолютна кількість вологи, що утримується в певному шарі ґрунту. Виражається в мм водяного шару або в м^3/га. ЗАПАС ПОЖИВНИХ РЕЧОВИН – валовий вміст поживних речовин в певному шарі ґрунту. Виражається в кг/га. ЗВОЛОЖЕННЯ – співвідношення між кількістю опадів і випаровуванням. ЗДАТНІСТЬ ҐРУНТУ ПОГЛИНАЛЬНА – властивість ґрунту поглинати і утримувати різні тверді, рідкі та газоподібні речовини, окремі молекули та іони. ЗЕРНО – загальновживана назва насінин злакових культур, до яких відносяться і хлібні злаки. ЗОЛЬ – колоїдний розчин, двофазна гетерогенна система. Міцели золя приймають участь в броунівському русі. ЗОЛЬНІСТЬ – вміст попелу в сухому органічному матеріалі. Виражається в % ваг. ЗОНА КАПІЛЯРНА – шар ґрунту або підґрунтя, який залягає безпосередньо над водоносним горизонтом і утримує капілярну вологу, гідравлічно зв'язану з водою водоносного горизонту. ЗОНАЛЬНІСТЬ ВЕРТИКАЛЬНА – закономірна зміна ґрунтових зон в горах, починаючи від підніжжя гірської системи. ЗРОШЕННЯ – підведення води на поля, що відчувають нестачу вологи, і збільшення її запасів у шарі ґрунту, де знаходяться коріння рослин, з метою збільшення родючості ґрунту. І ІММОБІЛІЗАЦІЯ – перетворення мінерального азоту на органічні азотні сполуки внаслідок використання його мікроорганізмами для будови білка свого тіла. К КАЛІЙ – хімічний елемент, який належить до групи лужних металів. КАПІЛЯРИ ҐРУНТОВІ – система зв'язаних ґрунтових пор дрібного діаметру. КИСЛОТНІСТЬ ҐРУНТІВ – здатність ґрунту підкислювати ґрунтовий розчин або розчини солей внаслідок присутності в складі ґрунту кислот, а також обмінних іонів водню та катіонів, які утворюють при їх витискуванні гідролітично кислі солі (переважно Аl^3+). КИСЛОТНІСТЬ ҐРУНТУ АКТИВНА – визначається значенням рН ґрунтового розчину або водної витяжки (Г.: вода =1:5) при 3-хвилинному збовтуванні. КИСЛОТНІСТЬ ҐРУНТУ ГІДРОЛІТИЧНА – та частина обмінної кислотності ґрунту, яка проявляється при взаємодії ґрунту з розчинами гідролітично лужних солей (ацетат натрію з рН=8,3). Виражається в мг-екв на 100г сухого ґрунту. КИСЛОТНІСТЬ ҐРУНТУ ОБМІННА – вміст в ґрунті обмінних катіонів Аl ^3+ і Н^+. Виражається в мг-екв на 100 г сухого ґрунту, вимірюється в сольовій витяжці. КЛАСИФІКАЦІЯ ЕЛЕМЕНТАРНИХ ЧАСТОК ҐРУНТУ – у відповідності з розміром часток виділяють колоїди, мул, пил, пісок, гравій, хрящ, щебінь, камінь, валуни. КЛІТКОВИНА – целюлоза, найпоширеніший в природі полісахарид, що складає основну частину оболонок рослинних клітин. КОЛОЇДИ ҐРУНТОВІ – особливий стан речовини, коли вона, утворюючись за рахунок фізичної диспергації твердих тіл або асоціювання молекул рідини в агрегати колоїдальних розмірів (1-100 нм), набуває найбільш стійку форму в умовах зовнішнього середовища. КОЛОЇДИ – дисперсні системи, які характеризуються міцелярною структурою. КОЛОЇДНА ЧАСТОЧКА – ядро колоїдної міцели разом з потенціалвизначаючим шаром іонів. КОЛОЇДНИЙ РОЗЧИН – гетерогенна система міцелярної структури. КОМПЛЕКСНІ ДОБРИВА – містять два або три основних елементи живлення. КОМПОСТ – добриво, що отримують в результаті розкладання різноманітних органічних речовин мікроорганізмами. КОРЕНЕВЕ ЖИВЛЕННЯ – це вбирання і засвоєння рослинами з ґрунту або поживного розчину води, різних іонів і деяких органічних сполук. КРИТИЧНИЙ ПЕРІОД – різка нестача, порушення співвідношення або надлишок елементів живлення призводять до негативних явищ у всіх наступних фазах росту й розвитку рослин. КРОНА ДЕРЕВА – сукупність гілок і листя у верхній частині рослини, що продовжує стовбур від першого розгалуження до верхівки дерева або чагарнику зі всіма бічними відгалуженнями і листям. КРОХМАЛЬ – рослинний високомолекулярний полісахарид амілози і амілопектину, мономером яких є глюкоза. КУКУРУДЗА – вид поширених однорічних трав'янистих рослин родини злакових, що має грубе високе стебло та їстівні зерна, зібрані в качан. Л ЛЕС – континентальна ґрунтоутворювальна гірська осадова порода сірувато-жовтого, іноді бурого або червонувато-бурого кольору. Потужність лесових нашарувань становить від кількох десятків сантиметрів до кількох десятків метрів на вододілах та схилах терас давніх долин. ЛУЖНА РЕАКЦІЯ ҐРУНТОВОГО РОЗЧИНУ – реакція ґрунтового розчину, яка обумовлена присутністю в колоїдному комплексі ґрунту обмінно-увібраного натрію, що призводить до утворення в ґрунті соди. М МАКРОАГРЕГАТИ – ґрунтові агрегати діаметром більше 0,25мм. МАКРОЕЛЕМЕНТИ – елементи, які входять до складу рослин у великих кількостях (від сотих часток до кількох відсотків маси сухої речовини). МЕЛІОРАЦІЯ – цілеспрямоване поліпшення властивостей природно-територіальних комплексів з метою оптимального використання потенціалу ґрунтів, вод, клімату, рельєфу та рослинності. МЕХАНІЧНЕ ПОГЛИНАННЯ – здатність ґрунту як пористого тіла затримувати тверді часточки, які можуть попадати в ґрунт разом з водою, що фільтрується крізь нього. МЕХАНІЧНІ ЕЛЕМЕНТИ – окремі часточки твердої фази ґрунту. МІКРОАГРЕГАТИ – ґрунтові агрегати діаметром менше 0,25мм. МІКРОЕЛЕМЕНТ – хімічний елемент, необхідний організмам в незначних кількостях для нормального розвитку (В, Мn, F. Сu, Мо і ін.). МІКРОЕЛЕМЕНТАМИ – елементи, які входять до складу рослин у значно меншій кількості (не більш як тисячної частки процента. МІКРООРГАНІЗМИ або МІКРОБИ – мікроскопічні організми, тобто занадто маленькі, щоб бути видимими неозброєним оком. МІНЕРАЛ – природна речовина, що утворилась під час геологічних процесів в земній корі або за еквівалентних процесів на інших космічних тілах у Всесвіті. МІНЕРАЛИ ВТОРИННІ – мінерали, які утворюються в процесі ґрунтоутворення та вивітрювання в результаті зміни мінералів ґрунтотворних порід і синтезу з продуктів розпаду речовин, що надійшли до ґрунту ззовні, МІНЕРАЛИ ГЛИНИСТІ – мінерали, які мають шарувату або шарувато-ланцюгову структуру, класу водних силікатів та алюмосилікатів. До них відносяться мінерали груп слюд-гідрослюд, хлоритів, вермикулітів, смектитів, каолінітів та змішаношаруватих утворень. МІНЕРАЛІЗАЦІЯ ҐРУНТОВИХ ВОД – концентрація солей в ґрунтових водах. МІНЕРАЛІЗАЦІЯ ОРГАНІЧНИХ РЕЧОВИН – процес розкладу органічних сполук до вуглекислоти, води та простих солей. МІНЕРАЛЬНІ РЕЧОВИНИ – всі речовини, які мають мінеральне походження. МОБІЛІЗАЦІЯ ПОЖИВНИХ РЕЧОВИН ҐРУНТУ – перехід елементів живлення з недоступного рослинам стану в доступний під впливом життєдіяльності мікроорганізмів та виділень коріння, агрохімічних заходів, хімічної меліорації. МОДЕЛЬ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТУ – це сукупність агрономічно важливих властивостей та ґрунтових режимів, які відповідають повному рівню продуктивності рослин. МОНІТОРИНГ – спостереження, оцінювання і прогнозування стану навколишнього природного середовища у зв’язку з господарською діяльністю людини. Н НАЙМЕНША ПОЛЬОВА ВОЛОГОЄМНІСТЬ – визначається кількістю води, яка утримується ґрунтом після стікання надлишку води. НІТРИФІКАЦІЯ – мікробіологічний процес окислення аміаку до азотистої кислоти або її самої далі до азотної кислоти. НОРМА ДОБРИВ – це загальна кількість добрив, внесених під сільськогосподарські культури за період їх вирощування. О ОБМІН ІОННИЙ – обмін іонами між твердою фазою ґрунту і ґрунтовим розчином. ОБМІН РЕЧОВИН або МЕТАБОЛІЗМ – сукупність хімічних реакцій, що відбуваються в живих організмах. ОРАНКА – обробка ґрунту відвальним плугом. ОРГАНІЧНІ РЕЧОВИНИ – речовини, що виникли прямо або непрямо з живої речовини або продуктів їх життєдіяльності; присутні в атмосфері, поверхневих і підземних водах, осадах, ґрунтах і гірських породах. ОРГАНІЧНІ СПОЛУКИ – клас сполук, в склад яких входить сполука Карбон (за винятком карбідів, карбонатної кислоти, карбонатів, оксидів Карбону і ціанідів). Окрім Карбону, вони майже завжди містять Гідроген, досить часто — Оксиген, Нітроген та галогени, рідше Фосфор, Сульфур та інші елементи. В органічних сполуках Карбон завжди виявляє валентність IV. ОРГАНІЧНІ СПОЛУКИ ФОСФОРУ – це ефіри фосфорної кислоти. ОРНА ЗЕМЛЯ – земельні ділянки, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари, площі парників і теплиць. ОРНИЙ ШАР – верхня, родюча частина ґрунту, яку обробляють під посів. ОСНОВИ ОБМІННІ – катіони, що поглинені ґрунтовими колоїдами і здатні до обміну на катіони ґрунтового розчину або розчину електролітів при взаємодії ґрунту з ними. П ПАСПОРТ ПОЛІВ – це спеціальні бланки, де вносять всі дані про природно-господарський і ґрунтово-агрохімічний стан поля або окремої ділянки. Паспорт поля має три загальні частини – адресну, ґрунтово-агрохімічну і оперативну. ПЕКТИНОВІ РЕЧОВИНИ – велика група природних вуглеводів, які містяться у всіх рослинах. ПЕРІОД ВЕГЕТАЦІЙНИЙ – період активної життєдіяльності рослин. ПЕРІОД МАКСИМАЛЬНОГО НАДХОДЖЕННЯ – період найбільшого засвоєння елементів живлення. Критичний період проявляється в молодому віці рослин: від періоду максимального використання поживних речовин для фаз цвітіння до початку утворення репродуктивних органів. ПЕРІОД МАКСИМАЛЬНОГО ПОГЛИНАННЯ – це проміжок часу, протягом якого поживні речовини найінтенсивніше засвоюються рослинами. ПЕСТИЦИДАМИ – речовини, які використовують для боротьби з бур’янами, шкідниками і хворобами рослин. ПІДҐРУНТЯ – шар гірської породи, який залягає безпосередньо під товщею ґрунту. ПІСЛЯДІЯ – для добрив, внесених під попередник, на другий і наступні роки. ПЛАНТАЖНА ОРАНКА – глибокий обробіток ґрунту під виноградники, плодові сади, деревні розсадники та інші багаторічні насадження. ПЛОДОВІ ТА ЯГІДНІ КУЛЬТУРИ – група дикоростучих та вирощуваних рослин, які дають соковиті і тверді їстівні плоди. ПОВІТРОПРОНИКНІСТЬ ҐРУНТУ – здатність ґрунту пропускати через себе повітря. ПОГЛИНАЛЬНА ЗДАТНІСТЬ ҐРУНТУ – здатність ґрунту вбирати і утримувати різні речовини з навколишнього середовища. Розрізняють: механічну, фізичну, фізико-хімічну, хімічну та біологічну. ПОГЛИНАННЯ НЕОБМІННЕ – поглинання ґрунтом катіонів або аніонів, яке не супроводжується виділенням в розчин еквівалентних кількостей іонів іншого роду. ПОГЛИНАННЯ ФІЗИЧНЕ – здатність ґрунту поглинати речовини у вигляді цілих молекул. Таким шляхом  поглинаються (сорбуються) гази, пари, масла, фарби. ПОЖИВНІ РЕЧОВИНИ В ҐРУНТІ - речовини або елементи, які потрібні для живлення рослин. Найголовніші з них азот, фосфор, калій, сірка, залізо. ПОПІЛ – легка пилоподібна сіра (рідко чорна або біла) маса, яка залишається після згоряння чого-небудь. ПОТЕНЦІАЛЬНА КИСЛОТНІСТЬ ҐРУНТУ – кислотність ґрунту, яка обумовлена вмістом обмінно-увібраних іонів водню та алюмінію в колоїдному комплексі ґрунту. ПТАШИНИЙ ПОСЛІД – екскременти птахів і дрібних тварин. Р РЕАКЦІЯ ҐРУНТУ – фізико-хімічна властивість ґрунту, функціонально пов'язана з вмістом іонів Н^+ і Oh^- в твердій і рідкій частинах ґрунту. РЕАКЦІЯ ҐРУНТОВОГО РОЗЧИНУ – співвідношення концентрацій іонів водню Н+ та гідроксилу ОН- у водній або сольовій (КСl) витяжці з ґрунту. Виражається водневим показником рН. РЕЖИМ ВОДНИЙ ҐРУНТУ – сукупність всіх процесів надходження води в ґрунті, її пересування в ґрунті, зміни її фізичного стану в ґрунті та її витрати з ґрунтом. РЕЖИМ ВОЛОГОСТІ ҐРУНТУ – сукупність всіх кількісних та якісних змін вологості ґрунту в часі. РЕУТИЛІЗАЦІЯ – отримання із використаної готової продукції шляхом її переробки нової продукції. РОДЮЧІСТЬ ҐРУНТУ – це сукупність властивостей, що забезпечують здатність ґрунту задовольняти вимоги рослин до земних факторів життя. РОДЮЧІСТЬ ҐРУНТУ – характеристика ґрунту, що визначає його здатність підтримки великої кількості рослинного життя, термін найчастіше використовується для опису земель сільськогосподарського призначення. РОЗЧИН ҐРУНТОВИЙ – волога ґрунтова з розчиненими в ній газами, мінеральними та органічними речовинами; рідка фаза ґрунту. С САПРОПЕЛЬ – органічні мули, відклади прісних континентальних водоймищ, що містять понад 15% (мас.) органічних речовин. СЕЛІТРА – назва мінералів, що містять нітрати лужних і лужноземельних металів (в тому числі їх кристалогідратів). Селітрами називають нітрати амонію, лужних та лужноземельних металів. СИДЕРАТИ (ЗЕЛЕНІ ДОБРИВА) – рослини, які тимчасово вирощують на вільних ділянках ґрунту з метою поліпшення структури ґрунту, збагачення його азотом та пригнічення росту бур'янів. СІВБА – посів зернових культур; час, період, коли сіють. СІВОЗМІНА – це науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур і парів у часі і на території або тільки в часі. СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ ВИРОБНИЦТВО – вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі. СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ КУЛЬТУРИ – культурні рослини, що вирощуються з метою забезпечення людства продуктами харчування, виробництва сировини для окремих галузей промисловості і кормів для сільськогосподарських тварин. СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ УГІДДЯ – частини землі, що використовуються для сільськогосподарського виробництва. СТУПІНЬ НАСИЧЕНОСТІ ҐРУНТУ ОСНОВАМИ – відношення суми обмінних катіонів до суми тих же катіонів і величини гідролітичної кислотності ґрунту. СУГЛИНКИ ЛЕСОВИДНІ – пухкі породи схожі на лес (крупність зерен, пористість і т.д.), але для них характерна більша глинистість, присутність грубого піщаного й навіть галькового матеріалу, наявність шаруватості. СУМА ВВІБРАНИХ ОСНОВ – це загальна кількість усіх катіонів основ Са^2+, Мg^2+, Na^+, K^+, NH^4+, увібраних ґрунтовим вбирним комплексом, тобто це загальна сума катіонів без водню й алюмінію. СУМА ОБМІННИХ КАТІОНІВ – загальна кількість катіонів, які можуть бути витіснені з незасоленого та безкарбонатного ґрунту нейтральним сольовим розчином. Виражається в мг-екв на 100г. Т ТЕМПЕРАТУРА (належне змішування, нормальний стан) – фізична величина, яка описує здатність макроскопічної системи (тіла) до самовільної передачі тепла іншим тілам. ТОРФ – порода рослинного походження, утворена протягом тисяч років з недорозкладених рослинних залишків (трав, мохів та деревини), які внаслідок високої вологості та поганого доступу повітря мінералізувалися лише частково. У УДОБРЕННЯ ОСНОВНЕ – внесення добрив до посіву або посадки с.-г. культур. Є основним джерелом поживних речовин для рослин протягом вегетації. УДОБРЕННЯ РЯДКОВЕ – місцеве припосівне внесення добрив в один рядок з насінням з невеликим прошарком ґрунту. Ф ФАЗА – сукупність однорідних за складом матеріальних комплексів, які входять до складу системи та мають границю розділу з другими фазами системи. В ґрунті розрізняють чотири фази: тверда, рідка, газоподібна та біофаза (жива). ФЕРМЕНТИ або ЕНЗИМИ – органічні каталізатори білкової або РНК природи, які утворюються в живих організмах, здатних прискорювати перебіг хімічних реакцій в організмі. ФЕРТИГАЦІЯ – внесення мінеральних добрив з поливною водою. ФІЗИКО-ХІМІЧНЕ ПОГЛИНАННЯ В ҐРУНТІ – здатність ґрунту поглинати з розчину окремі іони. ФОСФОР – хімічний елемент 5-ї групи третього періоду періодичної системи; неметал; атомний номер 15. Ат. маса 30,97376. ФОТОСИНТЕЗ – процес синтезу органічних сполук з вуглекислого газу та води з використанням енергії світла й за участю фотосинтетичних пігментів (хлорофіл у рослин, хлорофіл, бактеріохлорофіл і бактеріородопсин у бактерій), часто з виділенням кисню як побічного продукту. Х ХЕМОСОРБЦІЯ – це хімічний процес, частинний випадок адсорбції. ХІМІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА – комплекс заходів, який полягає в широкому та планомірному використанні хімічних засобів і методів для підвищення урожаю с.-г. культур, покращення властивостей ґрунту та якості с.-г. продукції підвищення продуктивності тваринництва, захисту корисних рослин і тварин від шкідників, хвороб і несприятливих умов існування. ХІМІЧНЕ ПОГЛИНАННЯ В ҐРУНТІ – поглинання ґрунтом аніонів за рахунок хімічних реакцій з утворенням важко розчинних солей. ХІМІЧНИЙ АНАЛІЗ – сукупність операцій, за допомогою яких встановлюють якісний та (або) кількісний склад речовини. ХІМІЧНИЙ ЕЛЕМЕНТ – тип атомів з однаковим зарядом атомних ядер (тобто однаковою кількістю протонів в ядрі атому) і певною сукупністю властивостей. ХІМІЧНИЙ СКЛАД – частка окремих хімічних елементів у речовині, матеріалі, сплаві, породі тощо. Визначення хімічного складу є задачею хімічного аналізу. Методи визначення хімічного складу вивчає аналітична хімія. Ш ШВИДКІСТЮ ХІМІЧНОЇ РЕАКЦІЇ – зміна молярної концентрації реагенту або продукту реакції за одиницю часу в одиниці об’єму. Я ЯКІСНА РЕАКЦІЯ – реакція, що використовується в аналітичній хімії.
		На початок